Мені 48 років, моїй сестрі буде 57 років. Ця життєва історія не виникла б, якби сестра не повелася так, як повелася. У нашої матері трапився серцевий напад два роки тому, вона частково паралізована і лежить вдома, голова ясна, розмовляє нормально, але поводиться як королівна, як і завжди поводилася.

Сестра раптом відмовилася доглядати матір. Спочатку вона почала було активно її доглядати, але потім мама їй щось сказала, сестра пішла і вже 10 місяців не приходить, не відвідує мати і бачити її не хоче. Коли я запитала, чому вона так поводиться, вона сказала, що тільки зараз зрозуміла як мати зіпсувала її життя і що вона не відчуває до неї ніяких емоцій і розмовляти з нею теж не буде. Ще додала: “Нехай отримає те, що заслужила”.

Я живу з мамою в одній квартирі, яка приватизована на двох. Але мама заповіту не залишила, як поведеться сестра, я не знаю. У сестри сім’я та двоє дорослих дітей, у мене дітей немає, тільки чоловік (у нього є син від першого шлюбу і я з ним дуже добре спілкуюсь і чесно мені хотілося б свою спадщину в перспективі залишити не племінникам, а йому).

Але мама вкотре зіштовхнула нас із сестрою, хоча чудово знає, що ми з сестрою не дуже ладнаємо і в цьому теж її заслуга, бо вона все життя нас порівнювала. Я кілька разів намагалася з’ясувати, чому така реакція у сестри і з десятої спроби вона розповіла мені. Коли сестра тільки збиралася виходити заміж, до мами товариша по службі прислала свого сина з якимось дорученням. Сестрі хлопець дуже сподобався і, мабуть, вона йому теж. Але мама нас завжди лякала, що мужикам потрібне лише одне і до весілля. Хоча до нас залицялися, але сестра виходила заміж дівчиною і навіть вперше поцілувалася тільки зі своїм нареченим і те, тільки після подання заяви.

Син маминої знайомої зустрічався з сестрою кілька разів, і вони кудись ходили, гуляли, в кіно і вона пурхала, збиралася вибачитися перед нареченим і зустрічатися з коханим. І раптом коханий зник, з’явився на обрії після весілля сестри, кілька разів приходив на запрошення батьків зі своїми батьками до нас у гості, іноді сестри не було вдома, іноді вони з чоловіком теж сиділи за спільним столом. Я бачила, з якою тугою сестра і цей хлопець дивляться одне на одного.

Сестра іноді не витримувала і йшла на кухню, а одного разу він пішов за нею і відразу повернувся зі стравою з м’ясом. Було зрозуміло, що вони не порозумілися. І начебто на цьому історія б закінчилася. Сестра одружена, але з чоловіком живуть не дуже. Вона зізналася якось, що як чоловік їй чоловік не дуже подобається, але приречено сказала, що іншого немає.

Я спитала про того хлопця. Сестра сказала, що мама після весілля через деякий час сказала: «Ну ось готовий втішник ходить, чого губишся». Я не зрозуміла, як з такими начебто міцними принципами мама могла порадити сестрі, завести коханця. Сестра з чоловіком вже чекали на дитину, і син знайомої просто зник з часом з горизонту, щоб не розбивати сім’ю.

Сестра, по-моєму, не дуже сумувала, але зараз з’ясувалося, що вона згадує цього чоловіка дуже часто, докоряє собі, що не пішла, що побоялася, зрадила своє кохання. Так би це й залишилося згадкою, але мати примудрилася розповісти сестрі те, що вона не знала.

Виявилося, що ще до весілля, цей хлопець приходив до наших батьків і зізнався у своєму коханні та просив руки сестри, але мама виставила його, сказавши, що нібито там велике кохання і сестра вже чекає дитину, і щоб він не ліз. А скринька просто відкривалася: гроші були вже заплачені за ресторан, батьки майбутнього чоловіка не останні люди, а тут молодий фахівець, тільки з інституту. Мама чоловіка сестри ніколи не любила, він попиває іноді, він дуже пронозливий, скрізь влаштується, бізнес мав, гроші заробляв, і сестра була гарно забеспечена.

Вона в рідкісні хвилини відвертості журилася, кажучи: «чому той хлопець зник без пояснень?». Мама тодв казала: «мужики всі такі, ось розведешся взагалі по руках підеш». Вона вірила мамі до останнього і тут пазл у сестри склався.

Сестру шкода, довіряти настільки навіть матері виявилося небезпечно. Я теж беззастережно підкорялася матері, соромно сказати, років до 35. Зомбувала вона нас чи що? А зараз мати дзвонить сестрі: «дочко мила, пробач мені». Але сестра вперта, учора я почула, як вона мати майже матюком послала. Мама плакала, але й мені її чомусь стає не шкода, не щира вона.

КІНЕЦЬ.