Моя рідна сестра Наталка не має сім’ї: ні чоловіка, ні дітей.

Вона вже багато років працює в Італії, вона туди поїхала на заробітки зі своєю кумою.

У Наталки зараз своя квартира в столиці, 5 років тому вона купила її, за зароблені в Італії гроші, знайшла квартирантів і здає їм в оренду свою квартиру за чималі гроші. Таким чином у сестри з грошима справи добрі, вона гарно влаштувалася в житті.

А я живу в селі, маю свою сім’ю: дружина та двоє діток. Моя мама теж живе в селі, недалеко від нас, має свою хату. Ми з дружиною Світланою частенько ходимо до неї, в усьому допомагаємо, коли є потребі і бачимо, що мама з чимось сама не справляється.

Мене, особисто, просити про допомогу не потрібно, я людина відповідальна, щодня ходжу до мами, допомагаю їй, коли бачу, що є

якась важка робота, яку вона сама точно не зможе зробити. Ми маму підтримуємо дуже, навіть не знаю, щоб вона сама робила без нас.

Хочу відзначити, що просить вона про допомогу нас щось дуже рідко, розуміє, що у нас і своїх справ вистачає, тому ми самі по своїй ініціативі щось робимо у неї, адже вона сама не може з усім впоратися.

А десь пів року тому мама стала себе не зовсім добре почувати, ми ходимо до неї щодня, адже розуміємо, що їй вже потрібна допомога.

Моя сестра Наталя вже знає добре про цю проблему, але говорить, що зараз вона допомогти нічим не може, їй потрібно заробити ще трохи грошей, щоб продати свою однокімнатну квартиру, докласти кошти та купити двокімнатну, і вже потім обіцяє забрати маму до себе.

Та час минає, а Наталя тепер навіть на цю тему розмовляти зі мною не хоче, коли я починаю говорити про самопочуття мами, про те, що ми робимо для неї, Наталя відразу щось говорить, що вона зайнята і кладе телефон. Дуже добре видно, що вона уникає цієї теми, не хоче говорити про це.

Я розумію, що у сестри це можуть бути просто відмовки і вона навіть не збирається доглядати за мамою, але і від хати її вона не відмовляється.

Я якось завів розмову з Наталкою про те, що якщо мама залишить нам хату, то ми, звісно, доглянемо її, але сестра вдала, що наче не розуміє про що мова. Я все добре зрозумів, чому вона так зробила, тому більше не хотів про це з нею говорити.

Виходить, якесь замкнуте коло. Наталя живе своїм життям в Італії, хоча я знаю, що гроші у неї є добрі, адже вона сама заробляє на себе і витрачає лише на себе одну, але мама її зараз зовсім не цікава і я, щиро кажучи, вже не вірю, що вона забере її до себе колись. А мені маму шкода, не можу її залишити, а сестра не йде зовсім ні на які домовленості.

Можливо, хтось підкаже мені, як мені вчинити? Як прийняти мудре рішення, щоб усім було добре? І маму шкода і розумію, що має бути по справедливості все.

Джерело