Моя мама завжди намагалася уникати сварок і не була запальною, тому в мене в пам’яті не спливає, щоб вона хоча б раз на когось підняла руку. Однак її сестра та їхня мама були абсолютними протилежностями, та й не сказати, що особливо розумними.

Я ж поєднала в собі обидві лінії, що означає, що я можу прикрикнути, але всіляко намагаюся уникати конфліктів. Але недавно все-таки довелося скористатися цим умінням.

Колись тато та мама купили дачу. Раніше там у нас там був справжнісінький город. Ще в той час мамині родичі намагалися якось пробитися до цього городу, проте тато, який дуже не любить маминих родичів, швидко цю можливість для них прикрив, сказавши, що жодного разу не отримав від них будь-якої допомоги.

Час невблаганно минав, і батьки стали приділяти менше часу городу, але прибуття їх на дачі не закінчилося. Приїжджали вони відпочити на свіжому повітрі, мама навіть квіти висаджувала. У дачному будинку взагалі можна було жити весь рік, тому що всі зручності там були.

Проте минулого літа сталося незворотне – тата не стало. Звичайно, про дачу мама забула.

Я навіть боялася, що вона цього не перенесе і тому відвідувала її, проте за кілька тижнів вона оговталася і почала займатися своїми справами.

Тоді я повернулася туди, де навчалася. Від мами кілька годин їзди, тому приїжджати щодня дозволити собі не могла, але все ж таки у вихідні поверталася до мами.

З нею ми якось спілкувалися на тему дачі, вона все засмучувалася, що не встигла підготувати її до холодної пори року. Я саме купила тоді собі машину, тому було вирішено їхати з потеплінням.

Час минав, вже закінчувався травень, а про дачу начебто забули. Мене це насторожило і я вирішила запитати у мами, коли ж ми поїдемо на дачу. Чіткої відповіді не було – мама уникала теми, а потім і зовсім скинула трубку, сказавши, що їжу готує і зайнята начебто .

У найближчий мій візит до неї мені таки вдалося дізнатися, що трапилося. А сталося ось що. Вона віддала ключі своїй сестрі, яка попросила їх після смерті тата, для її онуків, яких було аж п’ятеро. Потім, коли мама захотіла ключі повернути, та постійно уникала розмов.

Мене ця новина змусила здригнутися і наступного ранку я поїхала прямо на дачу. Через те, що я власник, то викликані мною майстри швидко розкрили старий замок і поставили новий.

Усередині, як і зовні вдома, був повний розгром, вчинений дітьми, все було завалено дитячими іграшками, стіни розмальовані й багато чого просто зіпсовано. Залишатися там не хотілося, від слова зовсім, тому я все це диво сфотографувала і поїхала.

Мамі пояснила, що дзвінки від її сестри брати не треба, краще нехай перенаправляють їх мені. Через тиждень тітка мені зателефонувала.

Розмову вона почала з крику, проте швидко зрозуміла, що краще їй вислухати мене. На її “загрози” зламати замок і забрати всі свої речі я сказала, що напишу заяву в поліцію і тоді вона вже заспокоїлася і зрозуміла, на якому вона місці.

Далі розмова мала бути з одним із її синів, вона була більш адекватною, ніж з маминою сестрою. Тому в найближчі вихідні обидва сини та зять приїхали, відновили більш-менш дачу, зробивши її схожою на те, що було, і, зібравши речі, поїхали.
Отак ось врятувала я нашу дачу.

КІНЕЦЬ.