Сестра хотіла до нас на нову дачу на шашлики, але коли усвідомила, що я розкусила її, то більше не дзвонила
Подзвонила мені якось двоюрідна сестра.
-Таня, Привіт, як ти? Ви що, будинок купили? Які молодці!
-Привіт, нормально все. Так, купили нарешті. Щоправда, ремонт ще треба зробити.
Роботи – купа, а грошей зовсім не лишилося після покупки.
-Ну Давайте ви там швидше.
Вже не терпиться до вас на шашлики приїхати. Уявляю, як буде здорово: трава, гойдалка, фрукти та овочі свої. Казка!
-А Чого чекати-то? Приїжджайте на цих вихідних. У нас тут купа справ: сміття треба викинути, у саду дерева треба обрізати.
Нам зараз будь-яка допомога – як повітря.
Попрацюємо, а ввечері й шашликів насмажимо. Сестра миттю замовкла. Витримала паузу і каже: -Ой, слухай, цих вихідних ми вже з іншими родичами домовилися.
-Так Давайте на наступні. Тут роботи – на кілька років уперед.
І так. Не забудьте привезти із собою м’яса.
Бо ми і так останні копійки витрачаємо. А навесні – грядки, фруктові дерева, а потім – своя продукція, чиста, свіжа…
Краса… Сестра більше нічого не говорила.
Швидко попрощалася і поклала слухавку.
Сподіваюся, вона зрозуміла, що ми купили цей будинок для себе і для свого задоволення. А терпіти в ньому дармօїдів не збираємося.
КІНЕЦЬ.