Рік тому моя сестра Ганна познайомилася з Назаром. Вони почали зустрічатись дуже швидко. Буквально після другого побачення. Відносини у них розвивалися дуже стрімко. Збоку виглядало все дуже романтично. Аня переконувала нас, що він просто ідеальний чоловік.

Коли ж він прийшов до нас на вечерю для знайомства, я відразу зрозуміла, що він далеко не такий ідеальний, як про нього розповідає сестра.

Ну от було таке враження, що він якийсь фальшивий. У мене чуйка на людей дуже хороша. Ніколи ще не помилялася в тому, що відчувала по відношенню до тієї чи іншої людини. Коли пара познайомилася з батьками і перезнайомила батьків між собою, Назар зробив пропозицію Ані і почалася підготовка до весілля.

Слід зазначити, що на момент пропозиції Назар з Анею були у відносинах лише чотири місяці. І мені здавалося, що цього часу було недостатньо для того, щоб дізнатися про людину достатньо, і щоб одружуватися.

Я не говорила Ані про своє погане передчуття, адже вона була такою закоханою, але все одно дуже хвилювалася. Мої підозри підтвердилися, коли Назар після весілля переїхав жити до нас.

Жили ми всі разом: я, мама, тато, Аня та Назар. У нас будинок розділений на дві частини із двома різними входами. Батьки вирішили в такий спосіб зробити, щоб у кожного була своя частина. Тому Назар з Анею жили у своїй частині, а ми з батьками у своїй частині.

Спочатку Назар ще тримав свій образ «ідеального», але дуже швидко показав своє справжнє обличчя. Не одразу, а поступово. Я помічала, що тепер він до Ганни ставиться так, ніби вона його покоївка.

Згодом почалися у нього «пошуки себе». Назар звільнився з роботи і сказав, що шукатиме щось краще і з того часу сидить на шиї у Ані і нічого, окрім ігор у телефоні та перегляду серіалів, не робить . Вдома теж не допомагає. Навіть поїсти не приготує. Я вирішила поговорити з Анею.

Вже сил немає дивитися на те, як вона втомлюється щодня. Поникла, зблікла, сумна, сіра та нещасна. Аня погодилася, що чоловік у неї не є ідеальним. Сказала, що думає про розлучення. Поки що все без змін, а що буде далі – побачимо.

КІНЕЦЬ.