На 18 років Італія стала моїм другим домом, і за цей час я відвідала батьківщину лише кілька разів. У 53 роки я вирішила продати свій будинок у селі та купити якусь нерухомість у Римі.

Коли моя сестра почула про мої плани, вона спробувала переконати мене не робити цього. Вона вважала, що це була б серйозна помилка.

Але я відчувала, що моя сестра дбала про мене не так сильно, як про себе та своїх дітей.

Коли я вперше поїхала до Італії, я все ще була самотньою, а моя сестра Оксана жила поряд з нашою матір’ю зі своїм чоловіком та дітьми.

Згодом Оксана переконала маму, що спадок потрібний їй більше, ніж мені, і мама передала свій дім Оксані, залишивши мене ні з чим.

Мені було гірко через це, і я поїхав із рідної країни на кілька років. Вперше я повернулася, коли моя сестра сказала мені, що наша мама поме рла. Я заплатила за все, включаючи nохорон, 40 днів та пам’ятник.

Сестра вважала, що я маю за все платити, бо я працювала за кордоном, і в мене були гроші

Пізніше я купила землю в нашому селі і збудувала будинок з нуля.

Тепер, коли все було завершено, я передумала повертатися з Італії та вирішила продати будинок. Моя сестра не підтримала моє рішення і запропонувала, щоб у будинку жили її молодша дочка та зять.

Вона вірила, що вони подбають про мене на старості, якщо я дозволю їм залишитися.

Однак я не послухала своєї сестри і розповіла їй про своє рішення. Вона образилася і зви нуватила мене в егоїзмі, мовляв, я все життя думаю лише про себе.

Я відчувала, що на старості не можу покластися ні на сестру, ні на її дітей.

КІНЕЦЬ.