Коли сестра мого чоловіка, Катя, попросила у мене мій телефон на один день, я із задоволенням погодилася допомогти. Вона пояснила, що свій телефон вона віддала у ремонт, і їй потрібен тимчасово інший для роботи та зв’язку. Ми завжди були у добрих стосунках, тому я не засумнівалась у її словах і віддала їй свій телефон.

Перший день пройшов нормально, і я не стала навіть запитувати, коли вона поверне мені мій телефон. Проте день у день проходив, а Катя так і не повертала мені його. Я почала відчувати деяку тривогу, але намагалася тримати себе в руках і не допускати занадто похмурих думок.

То були довгі дні очікування. Я почала телефонувати їй, надсилати повідомлення, але вона не відповідала. Чоловік втішав мене, кажучи, що, можливо, вона має якісь проблеми, і скоро все пояснить. Нарешті, я вирішила особисто відвідати Катю. Я приїхала до її будинку і подзвонила у двері. Ніхто не відповів.

Я постукала ще кілька разів, і тільки через деякий час двері вдчинилися. Катя з’явилася у дверях у помітно збентеженому стані. “Катю, пройшов уже тиждень. Що відбувається?” – Моє терпіння почало вичерпуватися. Вона запнулась і почала вибачатися, говорячи, що в неї були якісь непередбачені обставини.

Вона веліла мені увійти до дому, щоб поговорити. Усередині було багато коробок. Очевидно, вона збиралася переїжджати. “Що тут відбувається?” – я відчула, що щось не так.

Катя зізналася, що вона продала мій телефон. Вона розповіла, що мала фінансові проблеми, і вона вирішила використовувати мій телефон як джерело швидкого прибутку.

Вона сказала, що сподівалася повернути мені гроші, але потім усе вийшло з-під контролю. Я була приголомшена і ображена цим зізнанням. Це було не тільки про порушення довіри, а й про те, що вона поставила свої інтереси вище за мої почуття та пошану.

Я попросила повернути мені мій телефон чи хоча б компенсувати збитки. Катя вибачилася та сказала, що вона продала телефон давно, і гроші вже пішли на погашення боргів.

Вона розуміла, що вчинила неправильно, і сказала, що готова якось відшкодувати мені шкоду. Я вирішила не тримати зла на неї, але довіра була зруйнована. Ми довго говорили про це, і вона розповіла, як їй було соромно і як вона шкодує про свій вчинок. Але я зрозуміла, що навіть найближчі люди можуть помилятися, і важливо знаходити шлях до прощення.

КІНЕЦЬ.