Сергію бабуся тяжко занедужала. Мама Сергія ходила з сумними, заплаканими очима. І Сергій зрозумів, що відбувається щось незвичайне. Адже бабуся раніше ніколи так довго не лежала у ліжку. Вона завжди була весела та бадьора. Робила з ним зарядку вранці, пекла пишні смачні пиріжки та млинці.

А ще вона читала Сергію книжки з гарними картинками.

І розповідала всякі цікаві історії. Або вони ходили гуляти до парку, і годували на ставку качечок. І дивилися, як на деревах розпускаються листочки.

А раптом тепер нічого не буде?

Сергій зліпив для бабусі гарненького котика з чорною спинкою та білою грудкою. І нашиптав котику, щоб той доглядав бабусю, коли нікого немає поруч і допомагав їй. Він тихо поставив котика на тумбочку біля бабусиного ліжка, думав, що вона спить.

– Дякую, Сергійкуо, – бабуся розплющила очі і посміхнулася вперше за останні дні, – дякую, моє янголятко!, – І взяла котика тремтячою рукою.

Вночі Сергій ніяк не міг заснути. Він плакав, бо подумав, що бабусі не стане і більше не буде з ним поруч ніколи.

Я ніколи більше не побачу бабусі. То була дуже важка думка.

Ніколи.

Сергій заснув увесь у сльозах, намагаючись не плакати голосно. Бабуся занедужала, і Сергій знову спав у батьківській кімнаті. А він вже так звик бути з нею.

Йому тепер здавалися такими важкими слова, що коли бабусі не стане, та кімната стане його.

Ні!

Краще він спатиме на підлозі в коридорі, як їх песик Кузька, але бабуся нехай буде жива! Він подумки обіцяв, що більше ніколи не буде вередувати. Навіть мити руки і їсти в супі моркву та цибулю буде. А ще він ніколи не братиме нишком цукерки з буфета.

“Будь ласка, нехай бабусі стане краше! Будь ласка!”, – просив він Боженьку. У бабусі в кімнаті висіли іконки, і вона Сергію казала, що Боженька все може.

Але вранці, коли Сергій прокинувся, бабусю вже забрали на швидкій.

Він зайшов до спорожнілої кімнати, і йому стало дуже самотньо. Ніколи не було так!

За два дні у Сергія день народження. Бабуся обіцяла купити йому конструктор. Йому не потрібний тепер подарунок, без неї не буде свята.

Мама щось говорила телефоном:

– Так. Так погано. Не знаю. Сказав стан важкий.

На Сергійка ніхто не звертав уваги. Навіть у садок він сьогодні не пішов. Мама зварила макарони із сиром. Вони охолонули і було несмачно.

Назавтра все було без змін. І Сергій був знову сам по собі. Мама знову дзвонила і говорила щось незрозуміле:

– Немає покращень?- Мама сердито кинула телефон на диван. Вона сказала, що до бабусі не пускають.

Вночі йому наснилася бабуся. Вона летіла на хмарі. І вигукнула звідти Сергію – Я скоро повернуся, чекай на мене! З днем ​​народження, Сергійку! Візьми подарунок, він у моєму комоді, у нижньому ящику… У руках у бабусі був пластиліновий котик, якого він їй зліпив. І Сергій уві сні зрозумів, що тепер все буде добре.

– Прокидайся, соня! Сергійку, з днем ​​народження, синку. Подивися, яке сонечко за вікном! – Мама була дуже весела. Тато тримав у руках ту саму машину, яку Сергій так хотів. Він обійняв маму та тата і раптом згадав. Побіг у бабусину кімнату. Висунув нижню скриньку комода і побачив! Так, так, той самий конструктор, то був він, бабусин подарунок!

У дверях стояли здивовані мама та тато:

– Звідки ти дізнався про подарунок бабусі? Ми ж не встигли сказати тобі, де він лежить. Знаєш, їй стало набагато краще, її перевели до палати. Всі здивувалися, у неї в руках був твій пластиліновий котик, уявляєш? І ще вона просила тебе поцілувати і привітати. І показати, де лежить подарунок. То скажи, Сергійку, звідки ж ти дізнався, де подарунок?

– Вона сама мені сказала, я бачив бабусю уві сні, – притискаючи до себе конструктор, Сергій сяяв. Це був найкращий день народження. Бо бабуся скоро повернеться додому.

Адже вона обіцяла Сергію, що вони разом будуватимуть із конструктора великий будинок із балконами. І пластиліновий котик сидітиме на віконці. А на ґанку біля дверей буде їхній песик Кузя. Сергій його теж обов’язково зліпить. Як добре, що Боженька почув Сергія. Яке щастя, коли всі рідні поряд!