Нахабство свекрухи, Алли Костянтинівни, Наталку завжди вражало.

Мати її чоловіка, Сергія, була досить своєрідною жінкою – постійно в голові у Алли Костянтинівни народжувалися божевільні ідеї, спрямовані на позбавлення власного сина достатку і благополуччя…

5 років тому Алла Костянтинівна зажадала, щоб Сергій побудував їй заміський будинок:

— Ти чудово, Сергійеу, заробляєш! Ми з батьком скоро вийдемо на пенсію, хочемо пожити в тиші і спокої. Загалом, нам потрібна дача!

Наталка, яка була присутня при цій розмові, спочатку промовчала.

Сергій вислухав матір і запитав:

— Мамо, ти ж розумієш, що будинок потрібно будувати капітальний? З водою, опаленням, утепленням? Це великі гроші!

— Ну знаєш, синку, — простягнула Алла Костянтинівна, — коли ти захотів вчитися в кращому харківському університеті, ми для тебе грошей не шкодували! Ось і настав твій час нам допомогти!

Залишившись з чоловіком наодинці, Наталка запитала Сергія:

— Ну, і що тепер будемо робити? Твою маму я прекрасно знаю, вона — як бульдог! Якщо вчепилася, то жертву свою вже не відпустить.

Звичайно, у нас є накопичення, але ми ж планували дітям у майбутньому квартири купувати. Та й на рахунку всього 1,5 мільйони, решта в бізнес вкладена.

Я сумніваюся, що цієї суми вистачить на будинок, про який так мріє твоя мама.

Я підозрюю, Сергію, що Алла Костянтинівна замахнулася мінімум на котедж. Комфортабельний і комфортний!

— З рахунку гроші я знімати не буду, — заявив Сергій, — якщо мама хоче дачу, так вона її й отримає. Тільки будівництво триватиме три-чотири роки.

Я планую поговорити з батьками з приводу їх чотирикімнатної квартири. Нехай її продають, купують собі двокімнатну, а різницю пускають на будівництво.

— Ага, звичайно, — пирхнула Наталя, — ти, Сергію, не забувай про двох своїх сестер! Ти що, думаєш, Оленка і Юлька, коли дізнаються про продаж, не прибіжать випрошувати у батьків гроші?

Ще й як прибіжать! І мама твоя їм не відмовить! Загалом, всі витрати знову лягають на наші плечі…

— Нічого подібного! — розлютився Сергій, — я якусь частину грошей на будівництво дам, але і батьки нехай теж вкладаються. У новий будинок потрібні меблі, сантехніка, зрештою!

Вони що, розраховують, що я повністю від фундаменту до внутрішнього оздоблення все на себе візьму? Я ж, зрештою, не мільйонер!

Переговори з Аллою Костянтинівною тривали довго.

Коли Сергій запропонував матері виставити на продаж чотирикімнатну квартиру, та розридалася:

— Синочку, ну як же так? Ти що, хочеш мати з батьком єдиного житла позбавити?

— Мамо, але у мене іншого виходу немає! Я не потягну один будівництво п будинку, як ви замовили!

Ти ж сказала, що житло має бути просторим, щоб всім твоїм дітям і онукам там вистачало місця.

Ні Юля, ні Олена вкладатися в твою мрію не збираються — я з обома розмовляв і однакову від сестричок відповідь отримав.

Мені сказали, що грошей немає! Мамо, я на гроші з продажу твоєї квартири не претендую. Я знайду надійного ріелтора, він допоможе з пошуком клієнта.

Квартиру можна вашу чотирикімнатну обміняти на двокімнатну з великою доплатою. Буде тобі і квартира, і гроші на меблі та техніку в новий будинок!

Алла Костянтинівна довго опиралася, але потім все ж погодилася. Синові жінка пообіцяла залишити заміський будинок, а дочкам — двокімнатну квартиру, яку мали придбати найближчим часом.

Наталя виявилася права: Юля і Олена, як тільки дізналися про продаж, відразу приїхали до батьків скаржитися:

— Мамочко, — плакала старша, — Семен вступає до інституту, а ти ж знаєш, який він у мене несерйозний!

Ніколи на бюджет не пройде, потрібно буде вчити платно. Мамо, де такі гроші взяти? Допоможи, будь ласка!

І взагалі, ми теж маємо право на ці гроші — ми твої діти! Невже ти нас обділиш?!

— Мамо, — вторила Олена, — наша з Борею квартира 12 років ремонту не бачила! Скоро стеля на голову валитися почне. Мамочко, дуже гроші потрібні!

Алла Костянтинівна, співчуваючи сльозам дочок, після продажу чотирикімнатної квартири на двох розділила майже 1,5 мільйона, 500 тисяч віддала синові і ще 700 тисяч залишила собі.

— Сергій, я думаю, що цих грошей вистачить і на меблі, і на техніку. Квартира продана, поки будується наш заміський будинок, ми ж з батьком повинні десь жити?

Знімемо собі невелику однокімнатку!

Наталя, звичайно, витівкою свекрухи була незадоволена. Добре хоч Сергій не біг стрімголов виконувати кожну примху матері.

Чоловікові Наталя часто говорила:

— Наші проблеми, дорогий, тільки починаються! Почекай, будинок відбудується і твоя мама придумає щось нове.

Цікаво, чому вона вимагає тільки від тебе? І Олена, і Юля теж працюють, в адміністрації, між іншим, обидві сидять у начальницях! А тільки ти своїм батькам постійно щось винен.

Оборону Сергій тримав стійко, на зітхання матері ніяк не реагував.

Алла Костянтинівна після переїзду за місто все частіше заводила розмову про квартиру.

— Ой, як час біжить! Куди ми подінемося з батьком, коли постаріємо? Адже хочеться жити в комфортних умовах, поруч із цивілізацією. Даремно я свою квартиру продала!

Бачачи, що син ніяк не реагує на її стогони, Алла Костянтинівна вирішила діяти через невістку. Вона якось зателефонувала Наталії і поскаржилася:

— Останнім часом сон зовсім втратила!

— А що сталося, Алла Костянтинівна? — запитала Наталя, — захворіли, чи що?

— Та ні, не в цьому справа… Не дає мені спокою моє майбутнє! Ось як я далі житиму? Років через 5-10 здоров’я на город не залишиться, потрібно буде переїжджати в місто.

А куди?! Свого куточка немає! Я, Наталка, тут подумала. Потрібна нам все-таки квартира!

— Ви, Алла Костянтинівна, на що натякаєте? — поцікавилася Наталя, — ви сподіваєтеся на те, що Сергій вам придбає ще й квартиру?

— Ну так, звичайно! Він — єдиний наш син, все-таки чоловік. Не з дівчат же житло вимагати! Та й у Сергія бізнес, ви живете набагато краще за Юлю і Олену!

— Я від вас цих слів прямо-таки чекала, — посміхнулася Наталя, — ми, Алла Костянтинівна, при всьому бажанні ваше прохання задовольнити не можемо.

Бізнес у Сергія є, але він не приносить стільки прибутку, щоб ось так просто взяти і по клацанню пальців купити вам квартиру. Всі гроші вкладені в справу.

Так, у нас є деякі заощадження, але вони недоторканні. Сергій нізащо не полізе в скарбничку, я це точно знаю!

Але у мене для вас є вигідна пропозиція, яка дозволить вам все-таки обзавестися власною квартирою.

— Яка саме? — зацікавилася Алла Костянтинівна.

— Попросіть Юлію і Олену повернути гроші, які ви віддали їм з продажу квартири. Вийде непогана сума, цієї суми цілком вистачить на двокімнатну. Трохи ми з Сергієм можемо додати.

Алла Костянтинівна довго мовчала, а потім спалахнула:

— Ні, ви подивіться на неї! Ти чого чужі гроші рахуєш? Чого до мого сина в кишеню лізеш?

Я до тебе, значить, по-доброму, думала, допоможеш мені, в становище ввійдеш, з Сергієм поговориш. А ти мені ще й поради роздаєш?!

Ти як собі це уявляєш: я прийду до дочок і грошей назад попрошу? Та їх давно немає!

— Ну, тоді ми нічим допомогти, Алла Костянтинівна, вам не можемо. Ви хотіли будинок, ви його отримаєте.

Свекруха кинула слухавку. Увечері Наталка розповіла чоловікові про розмову:

— Цікава така! — обурився Сергій, — я що, на їхню думку, двожильний? Будинок побудуй, квартиру купи! Досить, більше на їхні маніпуляції я не поведуся. Набридло!

Звісно, і Юля, і Олена стали на бік матері — кожна зателефонувала невістці і висловила свої претензії:

— Ти чого взагалі лізеш? — лаялася старша зовиця, — Сергій, напевно, сам в змозі вирішити, як розпоряджатися своїми грошима!

Ти що, вважаєш, що мама допомоги на старості років не заслужила? Наталя, я не раджу тобі псувати з нами стосунки, це тобі боком вийде!

— Нехай Сергій купує мамі квартиру, — обурювалася молодша, — будинок йому відійде, ми з сестрою на нього не претендуємо.

Ви, значить, в плюсі залишитеся, а ми? Що виходить, ви – з нерухомістю, а ми? Ми без спадщини, чи що?

Квартиру батькам я вже підібрала, зараз контакт власника тобі скину, нехай брат подзвонить і всі умови обговорить!

У довгострокову виплати Наталя з Сергієм вже влізли – в іпотеку взяли двокімнатну квартиру для старшої, чотирнадцятирічної дочки.

За 3-4 роки подружжя планувало виплатити борг банку.

Наталя, втомившись від нескінченних скандалів, чоловікові запропонувала:

— Зателефонуй матері, скажи, нехай вона переїжджає в цю двокімнатну квартиру. Сил більше немає!

Сергій, продай будинок, якщо він фактично твій. Продай і купи батькам власне житло! Решту грошей вкладемо в бізнес.

— Мені здається, це найбільш раціональний варіант. Я поговорю з матір’ю, — пообіцяв чоловік, — напевно, ти права. Так і зробимо!

Алла Костянтинівна навідріз відмовилася продавати будинок:

— Що це за справи, синку? Спочатку подарував, а тепер відбираєш? Та ми тут звикли до кожного куточка, у мене тільки врожай пішов!

Ні, я на продаж не згодна! І взагалі, умови у мене змінилися. Якщо ти хочеш, щоб будинок дістався тобі, ти купуєш нам з батьком окреме житло і старшим сестрам виплачуєш вартість їхньої частки.

А то якось нечесно виходить! Тобі і ділянка, і будинок, а Юлі з Оленою — по одній кімнаті в двокімнатці?

Сергій, вислухавши матір, не соромлячись у виразах, пояснив їй, що він думає з приводу цієї «розкішної» пропозиції:

— Даром мені не потрібен твій будинок! З іпотекою розберемося, грошей ще трохи відкладемо і купимо собі ще кращий!

Слухай, мамо, ти що думаєш, я банківський сейф? Ти дійсно вважаєш, що у мене є можливість на кожну твою примху викидати такі шалені гроші?

У мене своя сім’я, у мене діти, і про них я повинен в першу чергу думати!

Потрібна тобі окрема квартира? Звертайся або до Юлі, або до Олени! На будинок я більше не претендую, він мені не потрібен.

Вони – твої спадкоємиці, ось нехай вони житлову проблему і вирішують. Мене більше не турбуй, я від тебе втомився!

Звісно, зовиці і свекруха в тому, що сталося, звинуватили Наталю.

Родичі з боку Сергія невістці оголосили бойкот – її перестали запрошувати на сімейні свята, більше не турбували дзвінками, а при випадковій зустрічі ігнорували.

Наталю це анітрохи не турбує – вона повністю підтримує рішення чоловіка.