Сергій глянув на годинник. Ішла третя година ночі, а він тільки вибіг з будинку, в якому була квартира його коханки.

– Як же ж так сталося, що я проспав? – обурився він на себе.

Приїхав до Наталки після наради, втомлений і злий, посиділи, потім кохання, а потім… Сергій сам не зрозумів, як так вийшло, що він заснув, а прокинувся посеред ночі в чужому ліжку далеко від дружини.

Ніколи раніше Сергій собі такого не дозволяв. За десять років шлюбу з Іриною він жодної ночі не був далеко від дружини.

– Як тепер пояснити Ірині, що їй сказати? – думав він.

Батарейка на телефоні розрядилася і тепер не було можливості ні зателефонувати дружині, ні перевірити, чи дзвонила вона йому сама.

Чоловік не знав, що робити. Як тепер бути з Іриною? Гаразд там Наталя – він прокинувся, побачив годину, почав похапцем збиратися, навіть до пуття нічого не сказав своїй коханці.

Втім, Наталка, швидше за все, про все здогадалася, що він втік до дружини посеред ночі.

– От же ж! – сказав Сергій, йдучи у бік дороги.

Треба було терміново шукати машину, потім приїхати додому, а дорогою щось вигадати на своє виправдання. Але що? Що він може вигадати? Де він вештався до третьої години ночі, пом’ятий, ще трохи веселий, чому не подзвонив і не попередив про свою відсутність?

У Сергія була причина, через яку він так переживав за реакцію дружини.

Між ним та Іриною було укладено шлюбний договір, згідно з умовами якого чоловік, зраду якого доведено, залишався без нічого.

А ділити через десять років спільного життя було що: заміський будинок, дві квартири в місті, дача, дві дорогі машини.

Ще були діти, які за умовами договору залишалися з матір’ю, а батько не мав права претендувати на зустрічі з ними. Одним словом, все було прописано до дрібниць, і Сергій дуже ризикував, зустрічаючись з черговою жінкою.

Щоправда, раніше такого як зараз із ним не траплялося. Він завжди вмів контролювати і себе, й час, дружині брехав про пізні наради та відрядження, а Ірина наче вірила йому. Можливо, вдавала, але Сергій був спокійний: про розлучення не може бути й мови. А тут така ситуація, внаслідок якої він ризикував майже всім.

– Якщо моя дочка хоч раз поскаржиться на тебе, я тобі влаштую! – так казав батько Ірини, коли ще був живий. Олега Борисовича не було вже більше трьох років, але Сергій чудово пам’ятав його слова і знав про те, що саме батько Ірини був ініціатором того шлюбного договору, який був підписаний ним в день весілля.

Ірині тоді б і на думку не спало складати таке, про все подбав її батько, якого перша дружина залишила без бізнесу.

Олег Борисович зробив висновки після першого невдалого шлюбу, у другому наростив свій бізнес і навчився бути дуже завбачливим.

А ще доньку свою навчив бути такою самою, тому Ірина тримала руку на пульсі.

Спочатку, звісно, були почуття, кохання, відсутність грошей, натомість пристрасті у стосунках було повно.

Сергій і подумати не міг, що через кілька років його потягне наліво, до молодших, худих і покірних дівчат, які за недорогі подарунки готові були на все, а головне – мовчати.

Сергій був бізнесменом, а після того, як не стало тестя йому в управління перейшли ще кілька підприємств.

Пройшло більше двадцяти хвилин, а попутка все ніяк не ловилася.

Сергій задумався.

Все що він мав дісталося йому від його Ірини, яка в свою чергу отримала все від батька. Ірина буда його єдиною донькою.

– Ти думаєш, що я не в курсі того, що ти гуляєш? – періодично запитував тесть у Сергія.

Зрозуміло, це питання звучало за відсутності Ірини. Сергій вдавав, що й гадки не має, про що говорив Олег Борисович.

– Я не гуляю, любий мій тестю, – відповідав Сергій. – А, якщо у вас є докази, то, будь ласка, пред’явіть їх, і тоді поговоримо.

Жодних доказів у тестя не було, зате було добре розвинена інтуїція, яка ніколи його не підводила. Тому Олег Борисович знав усе про свого зятя.

Сергієві було дуже лячно за своє майбутнє – залишитися без грошей і дітей через хвилинне помутніння було вкрай нерозумно.

Стільки років він зраджував дружині, а тут потрапив у якусь неймовірну ситуацію…

…Отямився Сергій у лікарні. Він побачив стурбоване обличчя дружини.

– Ти як? – запитала Ірина, вдивляючись в обличчя чоловіка. – Як почуваєшся?

– Не дуже, – відповів Сергій. Давно я тут.

– З минулої ночі. Ти йшов по дорозі, і там машина вискочила…

– Я не пам’ятаю, – сказав Сергій, і в його словах була своя частка правди.

Все минулося. Дружина дбайливо відвідувала свого чоловіка в лікарні, ні про що не розпитуючи його і не даючи ані натяку на те, що їй було дивно дізнатися що її чоловік о третій ночі робив посеред дороги.

Сергій мовчав, палко дякував Ірині за допомогу і догляд і гладив її по руці…

Дзвінки Наталі він спочатку ігнорував, але через тиждень перебування в лікарні раптом зрозумів, що скучив за своєю коханкою.

Було в Наталі щось таке, що відрізняло її від решти жінок, з якими Сергій заводив інтрижки на стороні. Боявся чоловік і того, що може непомітно для себе закохатися в цю жінку. Ні, в жодному разі не можна було допускати жодних почуттів до своїх коханок!

Поки Сергій так думав, його туга за Наталкою розросталася з новою силою.

До кінця другого тижня він уже місця собі не знаходив. Якби ж не Ірина і цей шлюбний договір.

Після виписки Сергій майже одразу повернувся до роботи, але поки що побоювався відвідувати коханку. Потрібно було переконатися в тому, що Ірина дійсно нічого не підозрює, і в перші дні потрібно було відігравати роль ідеального чоловіка і батька.

Сергій дуже хотів побачити Наталку, обійняти. Чоловік сам себе кляв за власні думки та бажання, але нічого не міг із собою вдіяти.

Зрозуміло, Сергій не протримався й тижня, прийшовши до Наталі ввечері п’ятниці з букетом квітів і модними сережками, які він сам особисто вибирав у ювелірному магазині.

Вона відчинила двері і одразу кинулася в його обійми – дівчина сама так скучила за своїм залицяльником, що навіть сльозу пустила від розчулення, побачивши подарунок від Сергія та його винувате обличчя.

– Пробач, того дня я просто розгубився, – сказав Сергій, і це було чистою правдою. – Я прокинувся посеред ночі, з тобою поряд, і зрозумів, що зробив поганий вчинок. Ірина мені не пробачила б його, ти ж знаєш.

– Та ну її ту Ірину, – пробурмотіла Наталка. – Ходи до мене…

…З Наталкою Сергій познайомився випадково. Вона прийшла на співбесіду в один із офісів його підприємства на посаду секретарки, а він якраз у цей час опинився у приймальні цього самого підприємства.

Побачив Наталю, він оцінив її розум та привабливість, а потім сам прийняв рішення про найм дівчини на роботу. Через відділ кадрів дізнався її номер телефону, і наступного дня сам особисто зателефонував Наталці і запросив її на чашку кави.

Тоді все й закрутилось. Чашка кави переросла у похід в ресторан, потім було ігристе й танець, запрошення у гості і знову чашка кави.

Сергій зрозумів, що йому подобається ця дівчина, подобається не просто так, а по–справжньому. Так як подобаються другі половинки своїм першим половинкам.

І він ризикнув. На той час постійної коханки у нього не було кілька місяців, тому Наталка чудово підійшла на цю роль, затьмаривши всіх своїх попередниць.

Сергій був щасливий, але все одно переживав за свою сім’ю та своє майно.

– Як же я сумував! – зізнався Сергій, обіймаючи Наталю.

– Я теж за тобою сумувала, – сказала Наталка. – Думала, що вже не дочекаюся тебе ніколи!

У вихідні Сергій сказав дружині, що зайнятий на роботі, а сам вирушив із Наталкою за місто.

Вони зняли невеликий будиночок біля річки, де каталися на човні, рибалили і весело проводили час. Сергій був щасливим. Передбачалося, що цілий день коханці проведуть разом, а ввечері Сергій поїде до міста, а на ранок знову повернеться.

– Давай сфотографуємось разом, – запропонувала Наталя, а Сергій спочатку хотів відмовитися.

У нього було правило – жодних спільних фотографій з коханками і ні в якому разі.

Але Наталка дивилася на Сергія таким поглядом, вона була такою гарною і такою надійною, що чоловік не став відмовлятися.

Фотографувалися вони на тлі річки, заходу сонця, потім за столом. Після того фотосесія перейшла до спальні, а під ранок, прокинувшись, Сергій зрозумів, що знову зробив якусь погану річ.

Поруч лежала дівчина, в її телефоні були фотографії, що компрометують його, а сам він незрозумілим чином знову не зміг повернутися додому.

– Мені пора, – сказав він Наталі.

– Ти куди? – здивовано запитала вона. – Ще ж шоста ранку.

– Ти ж знаєш, що я одружений, що на мене чекає сім’я! – Сергій сердився, по ходу натягуючи одяг. – Чому ти дозволила мені заснути?

Наталка сіла на ліжку і подивилася на Сергія дивним поглядом:

– Я ж не нянька, а ти доросла людина! Я думала, що ми приїхали сюди на всі вихідні.

– Думала вона! – гукнув Сергій. – Не твоє це – думати. Ти мене так підставила! Своїм ігристим, своїми фото!

Наталя ще щось говорила Сергію, але він уже її не слухав. Він вибіг із дому, сів за кермо машини й натиснув на педаль.

Він поспішав додому, навіть не замислюючись над тим, з якими думками залишалася в заміському будинку його коханка.

Усі думки чоловіка були лише про дружину, про дітей, про бізнес та про власне майбутнє…

…Сергій тихенько, щоб не дай Боже нікого не розбудити, відчинив двері у свою квартиру. Він навшпиньки зайшов у коридор, глянув перед собою й оторопів.

Прямо перед ним, вперши руки в боки, стояла Ірина!

– І де ж ти був, що так раненько примчав?! – запитала вона Сергія єлейним голоском.

– Я просто затримався з хлопцями.., – бурмотів Сергій. – Ми після роботи в кафе поїхали, а там…

– Ти отам краще глянь! – вигукнула Ірина, а потім простягла Сергію свій телефон.

Він глянув на екран і очам своїм не повірив.

З екрану на нього дивився він сам в обіймах Наталі. Уся та фотосесія, що пройшла напередодні увечері, була в руках його дружини…

– Скажи спасибі, що діти вдома і сплять, – прошипіла Ірина. – Інакше я б тобі влаштувала.

– Звідки у тебе ці фото? – спитав Сергій.

Ірина посміхнулася:

– Це подарунок від Наталі.

– Ти знала про неї? – до Сергія раптом почав доходити зміст того, що відбувається. – Це ти попросила її…

– Так! – зухвало відповіла Ірина. – Тому що вже давно хотіла розлучитися з тобою, ти зраджував мені, а я мовчки ковтала все, думала, що це все заради дітей… Але знайшлася та, яка погодилася мені допомогти, і я не шкодую ні про що!

– І що ж змінилося тепер, якщо раніше ти терпіла? – запитав Сергій. – Терпіння скінчилося?

Ірина посміхнулася.

– Я просто теж хочу жити для себе. Як ти! Тільки робити це чесно і не обманюючи нікого. Я теж хочу закохуватися, бути з коханою і люблячою людиною, я це заслужила! А ще заслужила бізнес і все майно.

Сергій зрозумів, що його підставили. Наталя виявилася не тією за кого себе видавала.

– Як ти могла?! – кричав Сергій у слухавку, набравши номер Наталі.

– Ахах! – відповіла Наталка, і чоловік дещо здивувався. – Невже ти справді думаєш, що тебе можна любити? Тільки терпіти.

Сергій кинув слухавку, метаючись по квартирі. Ірина мовчки збирала його речі в спальні, діти ще спали, і Сергій раптом подумав про те, що їм взагалі все одно на те, що батько зник із їхнього життя. Він не займався дітьми, тільки собою, своїм бізнесом та своїми тимчасовими коханками.

Ірина виставила його за двері, і це було справжнім уроком для Сергія.

Чоловік зробив висновок – ні, він не зрозумів того, що зраджувати підло і низько, він зрозумів для себе, що просто не можна нікому довіряти, а особливо жінкам.

Нічого, він ще надолужить, він ще побореться за свою частку бізнесу, майна та грошей, а от жінкам більше вірити він не буде.

Мабуть, це найголовніший висновок, зроблений Сергієм, після того, як не стало його кар’єри та сімейного життя…

КІНЕЦЬ.