У 17 років я познайомилася з Сергійком, він був гарним, високим. Був старшим за мене на 2 роки. У нас було велике кохання, пристрасть. Я закінчила школу, і мама відправила мене вчитися до Харкова, до медичного коледжу. Сергій усе кинув і поїхав за мною.

Винайняв квартиру і знайшов роботу. Я навчалася та жила у гуртожитку. У вихідні ночувала в нього. У результаті через два роки дізналася, що чекаю дитину і повернулася з ним до мами до свого рідного, маленького містечка. Бо тут була квартира, найкращі умови для дитини.

Все було добре, ми розписалися, з’явилася прекрасна дівчинка. Чоловік працював, я була з донькою. Приблизно через 2 місяці почався якийсь жах. Сергій постійно грав у комп’ютерні ігри, майже не допомагав мені з донькою. Я практично не бачила його.

Він був або на роботі, або в комп’ютері. Ні до чого не хотів прагнути, а мені завжди хотілося більшого. Не хотілося жити на маленьку зарплатню. Хотілося, щоб він вивчився і знайшов більш гідну роботу. А потім би я коледж закінчила. Але його завжди влаштовувало.

Тут і почалися постійні сварки і розбіжності. Ще мама капала на мозок і казала, який Сергійко невдаха, він їй ніколи не подобався. Вирішили ми з ним одного разу переїхати до Києва. Він поїхав перший облаштовуватися. Після того, як все буде готове, він забере нас із донькою.

Тож ми з ним домовилися. У результаті пройшов рік, знайшов роботу за копійки. І постійно в нього були якісь відмовки. Не хотів він нас забирати. Не прагнув. Ще й грошей багато загубив.

Я дурна йому ще відправляла, сама лікті кусала весь цей рік. Добре мама поряд була. Він жодної копійки мені не відправив за весь час. Після моя подруга вивела його на чисту воду якось і я дізналася, що в нього є інша.

Мені ніколи так погано не було, як тоді. Я відразу ж подала на розлучення та на аліменти. Через якийсь час зустріла чоловіка чудового. На 10 років старше.

Він допоміг мені вибратися з цього жаху. Олександр багатий, дуже розумний, щедрий, має великий та успішний бізнес . Любить мене та мою доньку. Нині ми вже рік разом. Досі не віриться, що я такий чоловік. А минуло зараз смішно згадувати.

КІНЕЦЬ.