Сергій Дмитрович прокинувся різко. Йому здалося, що Мурзик стрибнув між ними, але ні, кіт біля дверей. Той замуркотів і вибіг з кімнати. Сергій обійняв дружину, він дуже любив її, але чомусь переживав, що дружина про це здогадається.

Вона розуміла його з півслова, у неї була ніжна на дотик шкіра, навіть зараз, коли вони зовсім не молоді. Він обійняв її і йому здалося, що вона змерзла.

Як міцно Віра спить, от засоня! Сергій почав гладити Віру по плечу, по волоссю, щоб вона прокинулася. Вона так слабо дихає, що він навіть дихання її не чув!

Віра завжди була така ніжна, він закохався в неї з першого погляду. І тому іноді був навмисне rрубим, боявся здатися смішним. І раптом Віра здригнулася, тяжко видихнула повітря і розплющила очі.

— Доброго ранку, жінко, ти так міцно спала. Навіть будити тебе не хотілося, – Сергій з лагідністю дивився на Віру. — Сергію ну навіщо ти розбудив мене. Я не могла заснути допізна, мені наснилося, що я лечу десь високо, як у дитинстві.

Розбудив на найцікавішому місці! Ніхто з них у світанковій темряві зимового ранку так і не помітив у кріслі маленьке пір’я. Можливо, це була пір’їнка з крила Ангела, який збирався цієї ночі супроводжувати Віру. Але Ангелу це не вдалося, чоловік дуже міцно тримав свою kохану.

— І я летіла, вітер дмухав мені обличчя, це було так здо рово! І чому я раніше боялася літати літаком? – щоки Віри трохи розрум’янилися. — Але ти мене розбудив, як завжди! Який ти!

Ти не дав подивитись, що там ще вище! – А вище лише kохання, – усміхнувся Сергій, – але нам з тобою ще рано, ми пізніше разом подивимося, як там. І взагалі, вставай! Ходімо краще снідати, адже наш новий день розпочався!

КІНЕЦЬ.