Сергій вклав свого місячного сина в ліжечко і з ніжністю глянув на сплячу дружину. Михайлик сьогодні зовсім не хотів спати вночі. Першу годину з ним ходила по квартирі Олена, а потім не витримала і розбудила чоловіка, попросила трохи поколисати сина, поки вона відпочине.

Сергій відразу встав і забрав у неї малюка. Ця ніч була не першою такою неспокійною. Дружина скаржилася на недосипання, ходила з втомленими очима, а він намагався їй допомагати, як міг, коли був вдома. Адже роботу ніхто не скасовував, але тепер щовечора Сергій поспішав додому до дружини та сина.

Так от він уклав малюка, а сам пішов у туалет, збираючись теж лягти спати. Телефон взяв суто за звичкою, коли раптом надійшло повідомлення.

– Ти мене зовсім забув!

Написала Марина – дівчина, з якою він нещодавно познайомився у спортзалі. Вони зустрічалися кілька разів. Не можна сказати, щоб ці зустрічі мали суто дружній характер.

Так, Сергій оступився, піддався на флірт симпатичної молодої дівчини, котра явно була не проти зв’язку з одруженим чоловіком.

Його Олена тоді була на сьомому місяці вагітності, яка протікала не дуже гладко. Того дня, коли він познайомився з Мариною, дружина лежала в палаті на збереженні. Йому було самотньо та сумно.

Ні, він не планував нічого такого. Все якось сталося само собою. Марина підійшла до нього, попросила розвантажити якусь штангу, як часто буває, потім похвалила його біцепси. Вони трохи побалакали, а потім вона запропонувала випити кави після тренування.

Сергій не думав, що ця зустріч закінчиться у неї вдома. Він сам не до кінця розумів, як це сталося, але вона так спритно грала словами.

Звичайно, він розумів, що зробив помилку. Велику помилку? Так. Чи хотів повторити? Теж так.

І він повторював свою помилку ще кілька разів. Подумки сварив себе, але не міг відмовитися від ідеї знову зустрітися з Мариною. Вона була така легка і повітряна, так дивилася на нього, наче він цар і бог, а дружина раз у раз бурчала, скаржилася, сварила.

Сергій ніколи не думав, що він стане одним із тих чоловіків, які зраджують своїх дружин. Він думав, що він інший, доки не зустрів ту Марину.

На той момент йому почало здаватися, що всі чоловіки однакові. Справа лише в часі та можливостях, а й те, й інше у нього було.

Приходячи додому, він лише сподівався, що дружина його не одна з тих, хто може визначити все з погляду чи голосу. Він любив свою сім’ю і не хотів її втрачати, але й Марина йому теж стала дорогою. Ні, він не був у неї закоханий, але певною мірою зацікавлений.

Він пам’ятав, як у їхню останню зустріч, зателефонувала Оленка і сказала, щоб він мчав до пологового будинку. Сказала, що вже там і незабаром народить.

«У мене скоро народиться син!» – ця думка в ньому щось змінила.

Нічого не пояснюючи, він вибіг з квартири Марини і помчав до пологового будинку, де чекала його дружина. Коли він туди дістався, вона вже народила прекрасного маленького хлопчика. Вони вже давно вирішили, що назвуть його Михайликом. Йому дозволили пройти  в палату і навіть залишитися з дружиною на ніч, адже вона була втомлена.

Сергій носився з малюком, ніби це найдорожча людина у його житті. Він полюбив цей крихітний пакуночок одразу, як тільки побачив.

«Сину, мій сину. Син!» – Постійно звучало у нього в голові.

У свої сорок років Сергій вже повністю дозрів для батьківства, але він і не підозрював, що ця любов до маленької людини може бути настільки сильною. Це кохання затьмарило все на світі. І Олена, її він покохав із новою силою, адже саме вона подарувала йому сина. Вона – його дружина!

Про Марину він жодного разу не згадав за весь цей місяць. Здавалося, що батьківство повністю змінило його, підкорило всі його думки. І раптом це повідомлення:

– Ти мене зовсім забув!

Адже він і справді забув. То навіщо про себе нагадувати?

– Між нами все скінчено. Більше не пиши! – Написав він у відповідь, але тут же прийшло інше повідомлення.

– Е ні, дорогий, ти тільки мій! Якщо завтра не приїдеш до мене, я розповім твоїй дружині!

Сергій трохи подумав, перечитуючи ще раз і ще раз. На мить він навіть запереживав, що вона може виконати свою обіцянку, але він відкинув цю думку, а потім написав.

– Якщо ти хоч слово скажеш, пеняй на себе. Я не жартую!

Ні, за своєю природою він не був поганою людиною, але зараз від однієї думки про те, що дружина про все дізнається і піде від нього, забравши сина, він був готовий на багато чого. Ну, хоч би написати колишній подружці щось типу цього.

– Ти ще пошкодуєш! – Отримав він відповідь, але більше нічого не написав, додав її номер у чорний список, видалив всі повідомлення, сподіваючись, що Марина більше ніколи йому не напише.

Сергій повернувся до спальні, де все ще мирно спала його дружина, а синочок солодко сопів у своєму ліжечку. Дивлячись на них, він дуже пошкодував, що повівся тоді на провокацію гарної дівчини. Адже він десять років не зраджував дружині, краще б і не робив цього і надалі.

Почуття провини іноді руйнує зсередини, а іноді веде по життю. Наче намагаючись спокутувати свою провину, Сергій вирішив стати мало не ідеальним чоловіком та батьком. Він жив заради сім’ї та робив усе, щоб Олена та Михайлик були щасливі. З Мариною він більше ніколи не зустрічався, але на все життя запам’ятав, чим може обернутися лише одна помилка.