У метушні міської вулиці, де сотні людей проносилися повз, Сергій помітив невелику квіткову скриньку, за якою сиділа бабуся з усмішкою на обличчі.

Вона пропонувала перехожим свіжі квіти, схиляючи їх до невимушеної розмови. Сергій був відомий своєю пристрастю до приємних сюрпризів та рішучості у прояві своїх почуттів, і сьогодні він прийшов до бабусі, щоб купити букет для своєї дівчини Аліси.

Підійшовши до скриньки, він уловив знайому усмішку на обличчі бабусі. Він оглянув квіти, пропоновані на продаж, і задумався, який букет підійшов би для Аліси.

Але коли він підійшов ближче, щоб замовити вибраний букет, щось вибухнуло в його серці – він упізнав бабусю. Це була бабуся Надія – жінка, яка свого часу була сусідкою та подругою його родини.

Вона була тією людиною, яка завжди покращувала день своїми порадами, історіями з минулого і добротою, що поширювалася на всіх навколо.

Надія була тим, хто безкорисливо допомагав молодим батькам, коли вони лише розпочинали своє життя. Сергій ахнув, змішавшись від несподіванки та радості. Бабуся Надія теж його впізнала і її очі засяяли від радості.

Вони обнялися, немов зустрічаючи один одного після довгої розлуки. “Сергійко, як ти виріс!” – Прошепотіла вона, а її голос звучав як звук дитинства, теплий і рідний. “Бабуся Надя, я не можу повірити, що це ви!” – Вигукнув Сергій, ще більше посміхаючись.

Вони провели кілька хвилин, ділячись спогадами, сміючись і розповідаючи один одному про минулі роки. Сергій розповів бабусі про свою дівчину Алісу та про те, що він збирався купити їй букет. Бабуся Надя слухала уважно, посміхаючись і киваючи. “Знаєш, Сергійку, давно я не бачила такої справжньої щирості в очах людини.

Бери цей букет, і нехай він буде символом твоєї щирої любові,” – сказала вона, піднімаючи квіти. Сергій узяв букет, подякував старенькій і поцілував її в щічку.

Він відчув, що цей букет став не просто квітами для Аліси, а й знаком вдячності та поваги до того, як бабуся Надя надавала доброту його родині. Цього дня Сергій пішов від бабусі Наді з букетом квітів та серцем, повним спогадів та нових вражень. Ця зустріч показала йому, що доля укладає нитки наших життів так, щоб вони перепліталися в найнесподіваніших моментах.

КІНЕЦЬ.