Сергій рішуче вийшов з дому, гордо задерши носа і необачно не дивлячись під ноги. Він був ображений недовірою дружини, яка намагалася всунути йому список покупок, ніби він якийсь дитсадівець, не здатний запам’ятати, що треба купити в магазині. Але він їй доведе, що вона помилилась!

Все таким же рішучим кроком Сергій увійшов до магазину і схопився за візок. Спершу йому треба купити… Потрібно купити… А що йому треба купити?

Хліб! Точно! Вдома точно нема хліба, інакше він би снідав смачними бутербродами, а не цими дивними хлібцями, які схожі на пінопласт і дуже подобаються дружині.

Семен поклав у візок хліб і замислився. Поки він обурено і рішуче прямував до магазину, думки про посоромлення дружини геть-чисто витіснили з голови список покупок. Що там було?

Молоко! Ось із цього і почалася вся розмова! Аліна хотіла випити кави, а молоко закінчилося, тому вона попросила Сергія за ним сходити, а заразом купити і всяке інше, що потрібно, і пішла писати список.

Цей список Сергій пробіг очима та демонстративно залишив на тумбочці у коридорі. Зараз про свою самовпевненість Сергій вже шкодував, але дзвонити дружині і просити надіслати список він не буде, а то вона йому це нагадуватиме до кінця життя. Зараз він подумає і згадає, що йому ще потрібно в магазині, адже в нього відмінна візуальна пам’ять.

Сергійя акулою нарізав кола по магазину, підозріло придивляючись до продуктів, наче вони від нього щось приховували. На двадцятому колі на нього вже почали коситися охоронці.

Сергій тяжко зітхнув і написав дружині повідомлення з проханням надіслати список, розмовляти та слухати її єхидний тон не було жодного бажання. Йому ще додому повертатись, там і наслухається.

Список прийшов швидко, але Сергію легше від цього не стало. З усього різноманіття позицій він довідався лише одне слово – сіль. І та була якась рожева та гімалайська, тож Сергій сумнівався, що вона для їжі, а не для ванни.

Першим пунктом значилося кіноа. Сергій і близько не уявляв, що це таке і в якому відділі шукати. Поблукавши між полицями, чоловік вирішив спантеличити питанням охоронця, який півгодини ходив за ним слідом.

Охоронець теж збентежився, навіть не зміг відповісти, чи є це саме кіноа в їхньому магазині. Довелося звертатися по допомогу до продавця. Правда, той виявився стажером і єдине, що він зміг сказати точно, що кіноа в їхньому магазині є, але ось що це і де лежить, відповісти важко.

Сергій поліз в інтернет і там з’ясував, що це крупа, а отже, коло пошуку звужується, що вже безсумнівно тішило. Знайшовши упаковку потрібної крупи, Сергій підбадьорився, але вже другий пункт списку кинув його назад. Фенхель.

Що таке фенхель і як він виглядає, Сергій не знав і був би щасливий перебувати в незнанні і далі, але тепер йому треба було його знайти. Охоронець, який співчував Сергію всією душею, теж нічого не знав про фенхель.

В інтернеті Сергій вичитав, що це овоч, і вирушив на пошуки до овочевого відділу. Група підтримки з охоронця та стажера попрямувала слідом.

На перший погляд, фенхель виявити не вдалося і довелося шукати за цінниками. Побачивши кошик, на якому висів відповідний цінник, Сергій задумливо порівнював те, що всередині, з фотографією з інтернету. На фенхель вміст був схожий мало, але хто їх, фенхелів, розбере. Написано, що це фенхель, а Сергія в цьому магазині ще жодного разу не дурили.

Далі у списку йшло помело. Що це таке, Сергій знав, але навіщо дружині при живому роботі-пилососі знадобився віник, зрозуміти не міг, а питати – собі дорожче. Тим більше, що віники в цьому магазині були, Сергій повз них уже кілька разів проходив.

Продавець-стажер хотів було заїкнутися, що помело їдять, це фрукт такий, наче великий апельсин, але засоромився і промовчав, його ж ніхто не питав, а дарма. Але ні він, ні Сергій ще не здогадувалися.

Гімалайської солі Сергій у жодному відділі не знайшов, вирішивши взяти упаковку звичайної кухонної та упаковку рожевої для ванни, щоб підстрахуватися.

Додому Семен повернувся з виглядом переможця, демонстративно поставивши перед дружиною пакети з видобутими продуктами, після чого з гордо піднятою головою пішов у зал.

Аліна з подивом дивилася на віник, що інтригуюче стирчав з пакетів, передчуючи, що це не єдиний сюрприз, який її сьогодні чекає. Вона досвідченим шляхом з’ясувала, що навіть наявність у чоловіка точного списку покупок не дає жодної гарантії, що в результаті вона отримає з магазину саме те, що їй потрібне.

– Наступного разу замовлю доставку, – зітхнула Аліна і заглибилася в розбір пакетів, намагаючись співвіднести їх вміст із тим, що було зазначено у списку.

КІНЕЦЬ.