Софія Петрівна брала участь у незвичайному розмові зі своєю онучкою Світланою, розповідаючи їй про трагічну історію їхньої родини, в яку замішані були віддалені дійові особи з незвичайними іменами.

В казковому містечку Александрія жила одна сім’я з панським прізвищем Грейф. Софія Петрівна була мудрою і милозвучною жінкою, а її дочка, гідна прийдешньої принцеси, називалась Наталія. Вона була другою дитиною у сім’ї, народилась пізньо, але це не завадило батькам балувати її усілякими ласощами та подарунками.

З дитинства дівчинка отримувала майже все, що тільки запам’ятовувала, і таке розкішне виховання зробило її егоїстичною та самозакоханою.

Велика родина мала надзвичайні події у своєму минулому. Мати Світлани, Ольга, була сестрою Софії Петрівни, і вони майже не різнилися віком. В неї народилася донька, Наташа, коли Ользі було лише п’ятнадцять років.

Однак, радість матері ускладнилася неприємною зрадою – її чоловік, Семен Васильович, після багатьох років спільного життя, вирішив залишити їх і піти з Наташиною тіткою, поклавши тим самим край цій сімейній ідилії. Ольга дуже страждала через зраду рідних, і через два роки пішла з життя від туги та болю.

Семен Васильович пережив зраду та втрату Ольги, і також відчув сильний гнів до своєї молодшої дочки, Наташі, яка втратила маму на такому молодому віці через його ж зраду.

Він заборонив обговорювати дочку та зберіг портрет Ольги на стіні як нагадування про свою невиправдану зраду.

Звісно, Софія Петрівна не може простити своїй дочці Наташі за той злочин, що та вчинила, покинувши рідний дім разом з її татом. Вона визнає, що її племінниця була молодою і недосвідченою, але це не виправдовує її дії, особливо в порівнянні з дорослою і зрілою Ольгою.

Неспростовна правда полягає в тому, що Наташа втратила надзвичайно щасливе життя, яке могло б тривати довгі роки, якби вона не порушила родинні зв’язки. Вона живе своєю жалюгідною життям, попадаючи у складні обставини, з яких не може вибратися.

Світлана, онучка Софії Петрівни, яка сама вирішила зібрати деталі про цю історію, зізналася, що бачила Наташу нещодавно, і була приголомшена тим, як нічим не змінилася її зовнішність та настрій. Вона залишається самою собою, як колись, з блаженною посмішкою на обличчі.

Проте, час не стоїть на місці, і минулі трагедії лишили невиліковні рани у сім’ї.

Світлана вирішила допомогти своїй бабусі зняти портрет Ольги зі стіни, який нагадує про минулі болі та втрати.

Зробивши цей крок, вони сподіваються забути про трагічне минуле, хоча знають, що деякі речі не мають терміну давності у пам’яті.

Таким чином, родина Грейфів зазнала численних переживань і розлуки, але пам’ять про минуле ніколи не зникає. Кожен з них переніс біль і тугу, яка змінила їх життя, але у них завжди залишиться любов та спогади про тих, хто вже не з ними. Вони розуміють, що біль і втрати є невід’ємною частиною життя, і тільки разом можуть подолати життєві негаразди та знайти справжнє щастя.

КІНЕЦЬ.