Олександр одружився з дівчиною з багатодітної сім’ї. Сам він був єдиною дитиною, але виріс не розпещеним і дуже добрим. Мама не могла натішитися на такого сина. В особистому житті їй не пощастило, батько Сашка пішов з її життя, як тільки дізнався, що в них з Антоніною очікується поповнення. З того часу вони більше не бачилися.

Тоня одна виховувала сина, хлопчик ріс не по роках тямущим. Але Антоніні доводилося нелегко. Компенсуючи відсутність батька, вона намагалася дати синові не тільки найнеобхідніше, а й по можливості балувала його, купуючи гарні подарунки та модний одяг.

Син виріс, отримав непогану освіту, справи його йшли в гору, працював багато, заробіток був такий, що вже можна було подумати про створення сім’ї!

Коли Антоніна дізналася, що в обраниці сина в сім’ї, крім неї ще три сестри та маленький брат, та й жили вони небагато, це дуже насторожило. Олена була найстаршою з дітей.

– Синку, ми самі не багаті, звичайно, я нічого не маю проти великої сім’ї, але я боюся, що на тебе ляже обов’язок допомагати родичам своєї дружини.

– Мамо, я одружуся з Оленою, а не з усією родиною. І нічого страшного, якщо ми чимось допоможемо малюкам!

– Ну, дивись, синку, жити тобі! Просто не хочеться, щоби тобі сіли на шию.

Весілля зіграли. І мама, як у воду, дивилася.

Спочатку в Сашка з Оленою все добре складалося, Антоніна навіть засумнівалася, чи не дарма їй дівчина не сподобалася. Жили вони разом, молоді вирішили не брати іпотеку, у Сашка заробітки хороші, накопичать трохи, мама обіцяла допомогти і куплять собі квартиру.

На орендоване житло витрачати не хотіли, місця багато в трикімнатній. Антоніні ця квартира від батьків дісталася. Так і жили! Олена до домашньої праці привчена, все сама робила змалку. Поки мама її працювала, дівчина і випрає, і приготує, прибере в будинку, і молодші у неї під наглядом!

Тільки став Олександр помічати, що все частіше дружина до батьківського дому йти стала. То одну сестричку в гурток відвести і зустріти, то з іншою уроки зробити, то братик занедужав, нема з ким залишити. Мама на роботі, а батько ніколи уваги на дітей не звертав, його заняття – на дивані лежати та думати про своє, про важливе!

Раз Олена пішла – Сашко зрозумів. Другий раз пішла – нічого, не питання. А потім уже став невдоволення своє показувати. Добре, що з мамою жили, вона вечерею наготує, а дружині ніколи. Сидить молодий чоловік щовечора на самоті, ловить на собі сумні мамині погляди і відчуває, що мама думає:

– А я тебе, синку попереджала!

Але Антоніна мовчала, розуміла, що синові й так несолодко зараз. Прожили після весілля мало, а вже така ситуація склалася. І Олені він не може сказати, намагався кілька разів трохи обуритися, так вона плакати починає:

– Брат нездужає, як він там один! І сестрички ще надто маленькі, не самостійні.

Олександру і шкода дружину, і водночас як йому жити? Начебто і одружений, а дружина завжди у відсутності. Вона через родичів і на роботу не може влаштуватися, адже як вони мріяли про свою квартирку. Олександр то працює, але з допомогою дружини швидше справа пішла б!

Далі більше! Попросила один раз Олена гроші – сестричці курточка терміново потрібна, зі старої виросла, а мама не може купити. Ну, гаразд, чоловік погодився! Не скнара ж він, розуміє! Але так і пішло!

То курточку, то чобітки, то на школу гроші здати! Начебто й суми невеликі, але коли регулярно з накопичених дістаєш, то мрія про квартиру стала стрімко відсуватися! Зрештою Сашко не витримав і прямо спитав у дружини:

– Дорога моя, а чи не хоче твій тато, тесть мій, сам своїх дітей забезпечувати?

– Саша, ти ж знаєш, що тато без роботи, ніяк не виходить у нього знайти.

– Чому у тещі вийшло дві роботи знайти, а твій татусь тільки дорогу з кухні на диван знає? Я тебе заміж брав, а не всю вашу родину! А діти підуть? І що ж ми тоді? На квартиру не накопичимо, хоч мама не лізе у наші стосунки, але і нам краще одним, і їй відпочинок потрібен. І не треба плакати, я маю думати про свою сім’ю, я не жадібний, але всьому є розумна межа!

Олена розуміла, що вона потрапила до дуже непростої ситуації. Вона знала, що батько навряд чи забезпечуватиме сім’ю, його пошуки тривають не перший рік, жодної допомоги для сім’ї від нього немає, ні фінансової, ні господарської.

З іншого боку, їй до сліз було шкода маму та своїх сестричок із братиком. Але й чоловіка вона втрачати не хотіла! Якби не цей сімейний вантаж, не сварки з чоловіком із цього приводу, вони жили б чудово.

Олена за характером була дуже доброю дівчиною, Сашко, як чоловік – добрий, але його можна зрозуміти! Як зробити, жінка не знала! Але насамперед вирішила поговорити з мамою, як би тяжко це не було. Олена вирішила влаштуватися на роботу, бігати до батьків щодня вона більше не хотіла. Нехай тато встає з дивана і починає дбати про сім’ю сам!