– Саш, мені твоя мама в домі не потрібна, ти ж знаєш мою думку, хочеш – ображайся, хочеш – ні.

У мене є свої батьки, як их мені доведеться доглядати в майбутньому, на твою маму я свої сили і час витрачати не збираюся, – вкотре пояснюю чоловіку.

Свекрусі Ользі Петрівні всього лише 70 років, здоров’я ще дозволяє жити самій, але вона наполягає на переїзді до нас. Я проти, чоловік ображається і злиться, каже, що не покине матір.

А я не розумію, що не так із його матір’ю? Живе у своїй квартирі, п’ять років тому ми їй зробили ремонт, ще бадьора бабуся.

Я кажу Сашкові, що такі жінки ще заміж виходять, а її вже доглядати треба.

Я не розумію, коли люди кажуть, що жінку, яка народила сина, повинна доглядати чиясь донька, тобто невістку. І нікого не цікавить, що у невістки свої батьки є, яких у майбутньому, можливо, доведеться доглядати.

Виходить, що невістка має і батьків чоловіка додивлятися і своїх батька і матір. Круто! Це просто геніальний план! Але я на таке не підпишуся.

Будинок ми з чоловіком купили самі, Ольга Петрівна до нього ніякого відношення не має.

І не треба говорити, що мати житиме у сина. Я у цей будинок теж вклала половину його вартості. А ще на мене ляже обов’язок готувати обід, прибирати, прати за бабусею – не син її буде це робити, а я.

Ось я і сказала чоловіку, якщо він забере матір до нас, я перевезу і своїх батьків, а прибиратимемо і готуватимемо по черзі. Адже я теж, як і він працюю!

Сашко надувся і вже другий день зі мною не розмовляє, чаче я щось погане скоїла.

Ну скажіть, в чому я не права? Бо може я в цьому житі чогось не розумію?

Джерело