Ми живемо разом з тещою вже років п’ять. Вона жвава така бабуся, у сьогоднішній час, як для свого віку, хоча нещодавно їй виповнилося 83 роки, відсвяткували ми усі разом.

У нас квартира досить таки велика, діти вже давно виросли. Наша, вже доросла, дочка живе у квартирі свого чоловіка, а синові купили недалеко від нас теж своє власне житло. Для цього ми продали ще тоді двокімнатну квартиру тещі. Матір дружини вже все одно одну не можна було без догляду залишати, не молоденька вже вона давно, про все стала забувати.

Моя теща, звісно, була сама проти такого рішення спочатку, не дуже хотілося їй продавати своє власне житло, в якому прожила так багато років, але так всіх влаштовує: син з квартирою, зараз одружитися зібрався, хоче свою сім’ю добре влаштувати.

Зараз у нас в кожного по кімнаті, та й мати дружини під наглядом хорошим поряд з нами завжди. На всьому готовому, в чистоті і турботі. Ми її не ображаємо, розуміємо – літня людина, свої дивацтва у неї є. Але ж ми її рідні, мусимо пройти і цей шлях поряд з нею.

Та й по молодості теща мене не втомлювала ніколи зовсім, вона хороша людина, навіть зайвий раз робила зауваження моїй дружині – що до чоловіка свого треба з пошаною і повагою ставитися, спочатку будинок, сім’я, а потім вже робота, саме вона має бути на останньому місці для жінки.

Так, а ще пам’ятаю: іноді після сімейної суперечки піду з дому і відразу їду до своєї тещі. Матір моєї дружини нагодує мене чимось смачненьким, вислухає, на шлях істинний наставить, дочку свою по телефону розуму навчить, помирить нас – знову живемо разом щасливі, наче й не сталося нічого. Своїх батьків я рано втратив, та й не пам’ятаю, що б так вони дбали про мене. Загалом з мамою своєї дружини я спільну мову знаходжу завжди.

Ми з дружиною теж не молоді давно вже, але продовжуємо працювати. Дружина на хлібозаводі по змінах працює, у мене взагалі робота ненормована – можу і раніше піти, якщо за обставинами треба. Або допізна затриматися, якщо грошей потрібно нам більше, іноді й підробітки шукаю, якщо така потреба є. Це я до чого? До того, що теща завжди з нами, одна рідко коли залишається.

Ось тільки занепокоєння стало більше за нею останнім часом – заговорюється, придумує якісь небилиці, всіх наших сусідів біля під’їзду переконала, що ми її не годуємо добре і вона постійно їсти хоче, але це не правда зовсім.

Перед людьми нам зараз дуже незручно, пояснюємо усім сусідам з дружиною, що це не правда, що вона старенька вже, що завгодно придумати може, вони кивають нам у відповідь, що так, старість – не радість, а самі не вірять. Вже не можемо залишити тещу саму в дома – вчора увімкнула газ і забулася зовсім про це. Поки прибіг, поки розібрався в усьому – тільки хвилювався багато, скільки дзвінків.

При всій моїй повазі до людей похилого віку – треба і про себе подумати, бо ми теж вже наче не дуже молоді з дружиною. Сказав дружині я тоді, що матері потрібен спеціальний догляд, треба дізнатися щодо будинку для людей похилого віку якийсь хороший, так вона на мене образилася після того. Відвезли маму зі свого будинку, а зараз і з нашого виганяємо.

Я не хочу нікого виганяти, це таке в старості буває, що людина, як дитина мала. Такі люди потребують постійного нагляду. Чоловіки мені на роботі підказали, що в нашому місті є такий заклад, це як санаторій. Можна і додому забирати, якщо поліпшення будуть, і не дорого коштує. А дружина навіть думати мені про це заборонила – мами своєї вона не кине і нікому не віддасть, сказала мені це досить переконливо.

Я послухав свою дружину і не шкодую про це. Зараз і самому соромно, що припускав таку думку, що маму потрібно відвести в будинок для людей похилого віку. Напевно просто втомився тоді.

Тому хочу зараз порадити усім, хто хоче віддати батьків у такий будинок. Добре подумайте, адже ніхто не хоче такої старості. З батьками варто бути до останнього, адже вони в старості, як діти малі. Але краще їм там не буде, їм буде добре лише з своїми рідними дітьми. Для них це справжнє щастя. Ми маємо доглядати своїх батьків, як вони колись доглядали нас маленьких. Сподіваюся, я правильно роблю. Але тепер дружина залишилася без роботи, постійно сидить вдома, працюю я один. Грошей не вистачає. Чи правильний вибір зробили ми?

Фото ілюстративне.

Джерело