Родичка запросила нас із донькою до себе у гості, коли відпочивала з онукою у орендованому будиночку за містом, машини ми не маємо, таксі туди коштує дуже дорого, ми поїхали автобусом, це дешево та не дуже зручно, але нас це влаштовувало, доньці 15 років, не маленька, витримає
Родичка запросила нас із донькою до себе у гості, коли відпочивала з онукою у орендованому будиночку за містом.
Машини ми не маємо, таксі туди коштує дуже дорого. Ми поїхали автобусом, це дешево та не дуже зручно, але нас це влаштовувало. Доньці 15 років, не маленька, витримає.
Коли приїхали, виявилося, що, окрім нас, там гостює донька однієї із подруг цієї родички. Дівчинці цій було 11 років. Вона ровесниця онуки нашої родички.
Моя донька сиділа зі мною та з родичкою, бо з онукою родички та тією дівчинкою їй було нудно. А ті дівчатка пішли кататися на гойдалці. І вийшло так, що та дівчинка впала з гойдалки та зламала руку.
Родичка зателефонувала матері, але мати була на роботі і не могла все кинути і приїхати за дочкою. Мати попросила якимось чином відправити доньку до міста до них додому. Мовляв, уже туди вона зможе під’їхати.
Родичка попросила нас відвезти дівчинку додому. Ми попередили, що будемо їхати автобусом. На таксі у нас не було грошей. Родичка погодилася, щоб ми везли дівчинку автобусом.
Сама дівчинка була від цієї ідеї далеко не у захваті. Поки ми чекали на автобус, вона кілька разів натякала мені, що не погано було б поїхати на таксі. Але що я могла вдіяти? Грошей у мене не було.
У результаті їхали у набитому автобусі. Дівчинку вдалося поставити у більш-менш вільне місце. Від метро їхали маршруткою до нашого району, дівчинка виявилася нашою сусідкою.
Від зупинки маршрутки вона пішла додому сама, наполягла на цьому. Я так зрозуміла, що не хотіла, щоб ми знали, де вона мешкає. Потім передзвонила мені на моє прохання, сказала, що дійшла.
За кілька тижнів я у справах зустрічалася з тією родичкою, до якої ми їздили. З нею на зустріч прийшла і мама тієї дівчинки. Я спитала, як поживає дівчинка.
Мені була дана байдужа, напівзневажлива відповідь, що гіпс вже зняли.
Ні слова подяки, що ми дівчинку довезли до району, я не почула. Тепер комплексую, що таке ставлення до мене тому, що мама дівчинки була незадоволена, що дочку не везли на таксі. Звичайно, я не заради вдячності це зробила, але якось неприємно. Чи це нормально?
КІНЕЦЬ.