– Значить, рідній сестрі нічого не потрібно, так? Тобі треба тільки? -Злісно видихнула Катерина.

– Катя, ну навіщо ти так? Ходімо, краще до столу, посидимо, поговоримо…

– Ну вже ні, не потрібні нам ваші подачки, скупердяї та аферисти! А я знала що так буде, знала, що ти все собі захопиш! Хапуга! – надривно гукнула сестра, і погрозивши худим, гострим пальцем комусь там нагорі, попрямувала до виходу.

…Тему розділу майна, що залишилося після батьків, Семен вперше підняв вже після поминок. Тоді за столом якось не до того було.

– Катрусю, що щодо будинку? Ділити будемо? – поцікавився брат у сестри.

– Та що там ділити, пальцем ткни – він і розвалиться, – презирливо пирхнула Катерина. – Що ділити? Хіба ділянку продати спробувати? Так місце не вигідне. Дадуть мало.

Ось тоді Семен і наважився зізнатися сестрі, що не підіймається рука в нього продавати батьківську хату.

Та і як можна просто розлучитися з місцем, де пройшла більша частина твого життя? Там він виріс, там стільки приємних миттєвостей було… Як можна продати?

– Давай так Катя: скільки тобі виплатити? Я віддам тобі гроші, а сам зроблю ремонт. Нехай дорого, але намагатимуся відновити, як було все.

Катерина завмерла. Завжди сестра про свою вигоду думала, ніколи нічого не робила просто так. Родинні почуття? Ні, не чула! І Катерина озвучила ціну.

Семен підняв брови – ну й апетити у сестриці! Проте кивнув. А родичка з досадою подумала, що більше треба було просити, все одно виплатив би.

Та пізно вже. Ех, прогадала! Ну та гаразд, вона все одно не помилиться, знайде, як на свою користь все повернути.

– У гості хоч запросиш після ремонту? Чи рідну сестру на поріг не пустиш? – насмішкувато поцікавилася вона.

– Приїжджай, звичайно. Попередь тільки заздалегідь, щоб у нас інших планів не було, – відгукнувся брат.

Турботи, щодо відновлення батьківського будинку, повністю поглинули Семена. Довелося чимало попрацювати, щоб знайти бригаду, яка б працювала на совість.

Сам замовник працював нарівні з роботягами. Переробляти кардинально нічого не стали. Дах поміняли, паркан поновили, підлогу замінили – та й годі. А будинок ніби ожив від такого поновлення.

З приходом літа Семен та його родина приїхали в село облаштовувати двір. Порадився спадкоємець із дружиною, і вирішив – грядки робити не стануть.

Краще замість городу, клумби розбити. Дуже красиво, коли весь двір засаджений квітами. І газон буде неодмінно. І мангал поставлять. І шезлонги, щоб і господарям і гостям відпочивати можна було з комфортом.

Після завершення робіт, вирішили запросити друзів. На подвір’ї в альтанці дружина поспішає накрити стіл, щоб встигнути до приїзду гостей. Начебто готове частування. І тут сюрприз – Катерина завітала! Та не одна, а із сім’єю.

Семен радості не приховує:

– Сестричка приїхала! Якраз до пікніка встигли. Проходьте, розташовуйтесь, дорогі гості…

Тільки Катя начебто незадоволена. Губи підібгала, брови насупила, по сторонах поглядає:

– Ось, значить, для яких цілей будинок тобі знадобився! Гулянки влаштовуєш? На все село батьків покійних ганьбиш?

– Ти чого? Чого це я ганьблю? – Здивувався брат. – Ми ж просто відпочити приїхали. На вихідні. Он, дивися, як подвір’я привели до ладу. Які гулянки, просто так, з друзями та родиною на природі, та у своїх стінах! Сам Бог велів!

А потім нагадав:

– Так ти що, забула, як половину свою мені продала? Я викупив у тебе, у документах все записано – я єдиний власник тепер. То чого соромиш мене? Мій дім, що хочу, те й роблю.

– Ну й сказав, викупив, – пирхнула Катерина. Це ти про ті копійки, які мені виділив? Та за той мізер я і приїжджати сюди право маю у будь-який час, і робити, що і як забажаю! Як я подивлюся, все зіпсував ти, братику, до чого тільки дістався…

З цими словами сестра почала обходити двір, невдоволено розглядаючи всі зміни. Семен застиг стовпом на місці.

Чого-чого, а такої поведінки від Каті він не чекав. Знав, звичайно, що на багато сестриця здатна, але це вже перебір.

А Катерина знай собі критикує:

– Грядок немає жодної, а як же свіженькі овочі? Навіть зелені немає… Ну от, як без огірка свіжого, та зелені в селі? В магазин купувати бігати? А що це за котлован тут?

– Батьки тут завжди картоплю садили… Як ти міг! Який ти господар після цього? Все, що батьки непосильною працею досягли, знищив! – обурена Катерина обернулася до брата.

– Я тут вирішив басейн зробити, – спокійно відповів Семен. – Часу поки не вистачає, тож наступного року дороблю.

– Як можна було все так зганьбити, – шипіла сестра. – А як заливав: батьківський будинок, все відновлю … Бачу, для чого тобі будинок знадобився. Нічого від колишнього не залишилося!

– Все переробив під себе та дружину. Ну, де нам жити тепер? Хоч кімнату покажеш? Я в мамину хочу, вона найпросторіша. Веди, давай, нам речі з дороги розібрати треба! – Забажала Катерина.

– Ні, сестрице, – похитав головою брат. – Крім мене та сім’ї моєї, нікому в будинку місця немає. По кімнаті у дітей та у нас із дружиною. А гостям – літня кухня та альтанка, коли звільниться. Нічого більше запропонувати не можу, вибачте.

Катерина лише рота відкривала від обурення. Як вона зможе ночувати там, де щілини самі? Та там її продме, застуда забезпечена:

– Ну і братик, знайшов місце для єдиної сестри! Дякую тобі – справжній господар! Ти мені найкраще місце запропонувати мав! Я сестра твоя, кревна, між іншим!

І тут Семен не витримав. Він нагадав сестрі, що без попередження просив не з’являтись. Натомість Катя не просто сама приїхала, а ще й чоловіка з дітьми притягла. І жодного слова не сказала про свій візит. Добре, що господарі приїхали у вихідні. Бо як би гості діяли?

– Знаєш, Кать, подзвонити можна було, як домовлялися. Мало того, що непроханими гостями з’явилися, то ще й бурчиш постійно. То не подобається, це не так… Краще йди в альтанку, там шашлики вже готові, мабуть.

Посміхнулась єхидно Катерина:

– Відкупитись їжею вирішив? Не вийде, братику, у тебе нічого. Знаєш, а я передумала. Вирішила повернути тобі твої копійки, а тут сама житиму. І приїжджатиму, коли сама забажаю. Запитувати ні в кого не буду. Зрозуміло?

Семен наче цього й чекав. Спокійно кивнув, тільки поцікавився, як гроші повертати Катерина має намір, одразу, чи частинами? А потім і заявив, що дає сестрі добу на виплату всієї суми, а поки не поверне – немає їй тут місця.

Не чекала такої відсічі нахабна сестра. Розгубилася, зізналася, що такої суми немає в неї зараз. Та й взагалі, вона думала, що віддавати частинами буде, потроху, і дуже довго.

Тільки Семен на сміх її підняв:

– Це по тисячі в пів року? Ні. Так не піде. Як я тобі сплачував? Відразу все. Так і ти роби.

Катерина ледве стрималася – знову Семен усі її плани зруйнував. А така ідея була гарна! Потроху віддавати, без шкоди для себе, а там і забудеться все.

За кілька років і розрахувалася б, а може, пробачив би всі борги брат, не довелося б і виплачувати до кінця. Але ні, не вийшло. Знову все зіпсував їй братик!

Семен тільки головою хитає, бо всі думки сестри, на обличчі у неї написані:

– Не змінюєшся ти, сестрице. Ну, за стіл йдете?

Прошипіла знову щось незрозуміле Катерина, а потім як крикне:

– Не потрібні мені шашлики твої! Похлиніться ними! Їдьмо додому, негайно! – гаркнула чоловікові та дітям, – нагостювалися, ситі по горло, господарям набриднути встигли…

Дивлячись у слід гостям Марина, дружина Семена, задумливо промовила:

– Дивно, рідні наче ви, а такі різні. Ось звідки в Катерині стільки нахабства та злості?

Семен лише плечима знизав:

– Напевно, гени когось із предків прокинулися. Були в нас у рідні, кажуть, такі суб’єкти, що й тепер про них у селі легенди ходять.

– Один, розповідають, такий жадібний був, що працівників і вдень, і вночі горбатити змушував, а платити не бажав нікому.

– Може якось і розповім тобі про нього. Або сама почуєш від когось. Ну, годі про страшне, пішли до гостей. Бо всі в зборі, а господарів немає!

Що ж до Катерини, то Семен із нею вирішив більше не спілкуватися. Вона сама всім невдоволена. До того ж всіх, завжди виставити винними готова.

А йому без такої родички зовсім не сумно. І що, що вона одна в нього? Не виходить у них спілкування, зовсім не виходить!

Немає ніякої туги за нею, як і бажання бачити. І ніякого дискомфорту також немає. Може, сама Катерина у такому ставленні до неї й винна? Як вважаєте?

КІНЕЦЬ.