Ми з чоловіком одружені вже 7 місяців. Весь цей час у нас не клеяться стосунки ні з моїми батьками, ні з його. Його батьки були розчаровані, що весілля буде вузьким колом та без напоїв (батько чоловіка п’є часом, чоловік хотів уникнути скандалу на весіллі).

У результаті вирішили без нашої згоди влаштувати свою гулянку, нас повідомили в останню чергу, а моїх батьків його сім’я зовсім не спромоглася сповістити, хоча їх задум був саме такий, щоб весь натовп родичів зібрався.

Чоловік не поїхав, бо на мене тоді накричали, сказавши: «Ти в нашій сім’ї наші правила, як сказали, так і буде».

Потім на ґрунті сварки з чоловіком і маминим непрощенням початкового бажання чоловіка поїхати на ту гулянку у мене стався нервовий зрив, що я мало не наклала на себе руки.

Чоловік був поруч і настільки на мене образився, що я так змогла, що день не розмовляв, навіть заблокував мене звідусіль. Потім вибачився і був поряд.

Мама бачить у ньому зраду, що він спілкується зі своїми батьками після їх поведінки перед весіллям. Мене вічно дорікає в тому, що я не маю права голосу, і я не можу чоловікові грубо сказати, як зробити, і що не робити, що він робить, як хоче.

Так, десь це так, але забороняти йому спілкуватися з його батьками мені здається неправильним, наскільки неприємні вони б мені не були і наскільки сильно не образили б моїх рідних. Як можна налагодити стосунки мами та чоловіка?

Як умовити маму прийняти ситуацію та пробачити її?

Батько мій ставиться до чоловіка нейтрально, не дуже спілкується, але й не ігнорує і вважає, що у своїх стосунках ми розберемося самі.

КІНЕЦЬ.