Коли Надія розлучилася зі своїм чоловіком, то відразу повернулася жити в квартиру до своєї мами з донькою.

Мати, правду кажучи, не особливо зраділа цьому, але добре розуміла, що її доньці зараз важко, допомогти їй нікому, тому трохи сиділа з онучкою, трохи готувала їсти.

Сама Надія була жінкою розумною та перспективною, вона дуже добре розуміла, що їй покладатися особливо немає на кого, та й розраховувати також, часу на смуток теж у неї немає, тому всю себе присвячувала роботі. Її дуже швидко підвищили на посаді, вона стала гарно дуже заробляти.

Для своїх найрідніших людей Надія жодної копійки не шкодувала: купувала недешеві і смачні продукти, гарний фірмовий одяг усім, не один раз відправляла маму і свою доньку відпочивати за кордон, даючи з собою чималі суми грошей.

А тим часом, всю свою, хоч і не дуже велику, пенсію мама залишала на банківській карточці, за стільки років вона жодної гривні не зняла з рахунку, всіх забезпечувала лише Надія одна.

А взимку цього року Надія, на жаль, залишилася без роботи, несподівано для всіх. Фірма переживала економічні труднощі, а потім закрилася дуже раптово, так надія залишилася і без роботі, і без грошей, адже заощаджень не було, вона все на свою сім’ю витрачала до копійки.

А якась невеличка сума, яка залишилася з зарплати Надії, швидко скінчилися, бо вона на рідних не економила зовсім. Стала шукати роботу, але з цим виявилися серйозні проблеми, адже зараз труднощі у всіх, люди сидять і за мізерну зарплату готові працювати, аби без роботи не залишитися.

Якось їй зателефонувала подруга, сказала, що в них на роботі є вакансія, зарплата 9 тисяч гривень. Надія задумалася, сказала, що потрібно все зважити, а сама засмутилася, бо на минулій роботі вона отримувала 23 тисячі гривень, як тепер втрьох прожити на 9 лише.

А мама Надії відразу сказала, що на свою пенсію утримувати нікого не буде, аби самій вистачило.

Надію це дуже здивувало, розчарувало і засмутило, адже вона ніколи не думала, що рідна людина не підтримає її у важку хвилину, адже вона ніколи для неї нічого не шкодувала, але промовчала і мамі своїй нічого не сказала. Вона ж всю пенсію свою зберегла на картці, ні копійки не витратила, поки донька для всіх працювала. Тепер Надія зараз не знає, що робити, ні грошей ні роботи.

Родичі їй кажуть їхати за кордон, там зараз багато мам з дітьми, які і допомогу отримують, і роботу знаходять, живуть непогана. Та Надія ніяк не може зважитися їхати за кордон. Як же вона маму одну залишить? Хіба це нормально з її сторони після того, як вони чимало років разом жили?

Але хіба вона має шкодувати і глядіти маму свою, яка їй хліба скибку шкодує?

Джерело