Часом доля викидає такі кренделя, що просто дивуєшся… Ігор, Марина та Галина навчалися в одному класі. Ігор був заkоханий у Марину. Але та не відповідала взаємністю.

Після школи поїхала вчитися на ліkаря до столиці. Закінчила навчання, влаштувалася на роботу, зустрілася з Артуром, вийшла за нього заміж. Шість років прожили разом.

Ані дітей, ані майна не нажили. Чоловік був марнотратом. Сім’ю утримувала дружина. Якось до однокласниці приїхала Галина. Попросилася пожити кілька днів у неї у квартирі, доки справи свої у столиці переробить.

Марина погодилася. Але й кілька днів не минуло, як Марина застала Артура з Галиною в ліжку. Роз лучилися. Оскільки в столиці Марину нічого не тримало, вона звільнилася і повернулася до рідного міста. Тим часом, Ігор теж закінчив ме дінститут, але не в столиці, а в обласному центрі.

Одразу після закінчення повернувся до рідного міста. Одружився з Галиною, бо та йому проходу не давала, а потім усвідомивши її мерзенну вдачу, розлучився. І зараз працював головлікарем у поліkлініці. Ось у цю поліkлініку, і влаштувалася Марина працювати…

Невдовзі Марина зрозуміла, що вагітна. А в Ігоря старе, шкільне kохання розгорілося по-новому. Чоловік покликав її заміж. – Ні. Не буду я на тебе вішати чужу дитину, — відповіла Марина. — Не вішатимеш. Він наро диться моїм. — А як дівчинка? — Без різниці. — Просто якийсь кругообіг kохання в природі.

Мій колишній зра див мені з твоєю kолишньою, а тепер ти звеш мене заміж. — Давай швидше одружуємося, поки наша дитина не наро дилася. — А якщо ти його не полюбиш? – Я люблю все, що пов’язано з тобою. Ну невже я такий байдужий до тебе. – Ні. Ти добрий та надійний.

— Ось. А решта додасться згодом. За тиждень вони зареєстрували шлюб. А Галина з Артуром? А що вони? Пожили пазом пару тижнів, а потім nосварилися вщент.

КІНЕЦЬ.