Батьки Рити засмутилися після весілля дочки. І було б від чого! На весільному бенкеті мати нареченого урочисто вручила йому ключі від квартири.

– Це мій весільний подарунок єдиному та коханому синові, – вона гордо обвела всіх гостей поглядом.

Батьки Рити подарували молодим велику суму грошей, але, звичайно, це навіть десятої частини квартири не коштувало. Ця квартира була в іншому місті, дісталася вона свекрусі після її матері, бабусі Романа.

Жити молодим поки що довелося у батьків Рити. Жили вони дружно. Грошей на весілля подарували чимало. Рита з Романом планувала подорож. А коли повернуться, то продадуть подарунок свекрухи та займуться покупкою своєї окремої квартири.

Вони з’їздили на море, повернулися радісні та щасливі. І тут з’ясувалося, що свекруха подарувала синові лише ключі! А за документами квартира все ще залишалася за нею і нічого переробляти не збиралася.

– Як же так, це твоя квартира чи ні, – дивувалася Рита.

Її батьки мовчали, вони не здивувалися, що сваха і не збиралася оформляти квартиру на сина. Все про неї вже зрозуміли, коли готувались до весілля. Рита вирішила сама піти до свекрухи.

– Світлано Григорівно, ви подарували Романові квартиру, всі бачили та чули. А де вона?

– Ти розумієш, Рито, там бабуся жила. Все стало непридатним, треба ремонт робити спочатку, а потім вже продавати або в оренду здавати. Вам легше жити буде. Я вже просила у Романа гроші, адже вам багато подарували на весілля.

– Тобто витратити наші гроші на ремонт, щоби здавати потім за десять тисяч? – не стрималася Рита.

– Так. От і дайте мені гроші, щоби я зробила там ремонт.

– Якщо ви хочете здати в оренду, то квартиранти знову її приведуть у непридатний вигляд. Навіщо там добрий ремонт? – Про гроші вона нічого не сказала. Не збиралася вона їх свекрусі давати.

Увечері Рита обговорила все з Романом. Він із нею погодився. Справді, навіщо її ремонтувати. Найкраще продати, а гроші їм віддати, якщо мати не хоче документи на нього оформляти.

– Я нічого продавати не буду, – заявила свекруха, коли вони разом зустрілися в кафе на сімейній раді. – Я спеціально не почала переоформлювати її на тебе, Романе, бо знала, що продати захочете. Ти розумієш, сину, продаси своє, а купиш спільне. Ні, будемо її здавати, гроші, так і бути, вам віддам. Але спершу треба відремонтувати. Гроші ви дасте. А як же по іншому? – І Світлана Григорівна підвелася та нависла над столом.

– Ну, так вкладатись у чужу власність наша дочка не зобов’язана, – мати Рити дивилася на сваху. – Навіщо Риті давати гроші на ремонт майна, яке не належить ні їй, ні її чоловікові?

Батьки Рити та мати Романа посварилися та більше не спілкувалися. Мати Рити навіть віддала свасі гроші, які та вклала в оренду ресторану на весілля.

Світлана Григорівна взяла і сказала: – Все на ремонт піде, все для сина та для Рити, адже ваша дочка не збирається розлучатися? Тож і для неї, як ви не розумієте?

Роман так і продовжували жити у батьків Рити. У молодих народилася донька. Зі свекрухою Рита не спілкувалася. Роман іноді їздив до матері, помагав. Ту квартиру свекруха здавала. Про гроші Рита чоловіка навіть не питала. Нехай свекрусі будуть. Внучку та бачила лише кілька разів. Сказала, що дівчинка схожа на матір Рити і при цьому криво усміхнулася.

Ось така ситуація. І який вихід?

КІНЕЦЬ.