Даринка звернулася до батька зі сльозами на очах.

– Тату, чому мама не бере нас із собою? Ми так довго чекали на цей день!

Сашко спробував обдурити Риту.

– Хіба ми не домовлялися, що після роботи водитимемо дітей на атракціони?

Чого ти передумала?

Рита твердо відповіла: – Ми поїдемо без дітей.

Вони можуть приїхати наступними вихідними.

Я й сьогодні не хочу йти, але треба виходити, ми маємо справи.

Рита здалася Сашку скривдженою, але він не міг її переконати.

Перед відходом Рита сказала Даринці,

що бабуся наглядить за ними.

Коли двері зачинилися, Даринка заплакала, сумуючи за обіцяним веселим днем.

– Бабусю, чому мама не виконує своїх обіцянок? – схлипувала Даринка, коли прийшла бабуся

. Жінка похилого віку намагалася її втішити, запевняючи, що мама обов’язково все виправить.

Того ж дня, коли Рита з чоловіком їхали міською дорогою, потрапили в аварію. Дивлячись на пошкоджену машину, Рита зазнала величезне полегшення від того,

що з нею не було її дітей. Інтуїція підказала їй не брати їх із собою, і це врятувало їм життя.

Коли подружжя приїхало додому, свекруха Рити була у нестямі, дізнавшись про цей випадок.

На щастя, Сашко сам все побачив і більше не ображався на дружину.

Цей випадок зміцнив їхню віру в інтуїцію та в те, що потрібно прислухатися до внутрішнього голосу.

Іноді тлумачення тонких відчуттів може змінити все на краще.

КІНЕЦЬ.