Це була глибока осінь. Пізнього вечора Катерина поверталась додому з роботи. Темрява така, що не знаєш, де й ногою ступити. Раніше на вулиці горів ліхтар, але зараз жодного освітлення.

Зробивши крок вперед, жінка спіткнулась та впала. Того дня невпинно йшов дощ, скрізь були калюжі. От в найбільшу із них і впала нещасна.

Одяг мокрий, пальто забруднилось, сумка відлетіла в сторону і з неї випав увесь вміст. Ключі, косметика і навіть телефон опинились у воді. Жінка, ледве стримуючи сльози, стала те все збирати. Встала й поспішила додому, щоб нікого не зустріти.

На подвір’ї вже стояв чоловік Катерини. Він виглядав дружину, яка запізнювалась. Вийшов зустріти й побачив, що лампочка на стовпі знов не світиться.

Якраз в цей момент на подвір’я увійшла розхристана дружина. Вона, через сльози запитала, скільки ще будуть це терпіти.

Щойно чоловік вкрутить нову лампочку, як за день, другий її вже немає. Катерина працює позмінно, тож часто повертається додому, коли на вулиці вже стемніло. А тут ще й постійні проблеми з освітленням перед їх будинком.

Наступного дня Назар придбав нову лампочку та вкрутив її на стовпі. Але цього разу він протягнув до свого вікна прив’язаний до плафона мотузок.

Якщо хтось захоче знову вкрасти лампочку, то мотузок почне смикати прив’язаний до неї дзвоник. Це буде сигналом, що хтось знову викручує лампочку.

На другий день задзвонив дзвоник. Назар тихо вийшов на вулицю, та направив ліхтарик на місце злочину. По приставленій до стовпа драбині якраз спускався їх сусід. В руці в нього була лампочка.

З переляку, той аж впустив її на землю. Тільки осколки розлетілись в сторони. Назар підійшов до крадія та наказав, щоб завтра нова лампочка була на стовпі.

Якщо подібне повториться, то про це дізнаються всі сусіди. З того часу перед будинком у подружжя завжди світло.

КІНЕЦЬ.