Рік тому я познайомився із однією дівчиною на сайті знайомств. За екраном монітора вона була ідеальною. Ми спілкувалися ночами безперервно, ділилися мріями і захопленнями.

«Ти реально захоплюєшся футболом?» – питав я, ледве вірячи своєму щастю. «Так, обожнюю!» – відповіла вона із захопленням. Її слова були як музика для моїх вух.

Хвилювання охоплювало мене, коли я йшов на наше перше побачення.

Ми домовилися зустрітися в кафе, і я був сповнений надій. Але реальність виявилася жорстокою. З перших хвилин я відчував, що щось не так. Вона ледве звертала на мене увагу, її очі блукали по помешканню.

«То ти казала, що любиш готувати? Який твій улюблений рецепт?» – намагався я завести розмову. Вона насилу знайшла, що відповісти, її слова були невпевненими і розпливчастими.

Про футбол вона теж говорила без ентузіазму, наче це була не її пристрасть, а нудний обов’язок.

І комп’ютерні ігри, від яких вона нібито була у захваті, насправді виявилися їй не цікавими.

Я почував себе обдуреним. «Чому ти розповідала мені не правду?» – спитав я,

вже не сподіваючись почути щиру відповідь. Вона опустила очі, і на її обличчі з’явився вираз збентеження.

«Я… Я просто хотіла, щоб ти мене покохав», – ледь чутно прошепотіла вона.

Її голос був сповнений каяття, але було вже пізно. Я зрозумів, що мрія, яку я так довго будував, розвалилася. Таким чином, побачення, яке почалося з великих надій, обернулося розчаруванням.

Вірити в ідеали було складно, коли реальність настільки жорстока. Але, незважаючи на все, я пообіцяв собі, що більше не дозволю обману зруйнувати мої мрії.

КІНЕЦЬ.