За Олега я вийшла заміж зі щирого кохання, у мене до нього були світлі почуття і це щира правда. Я навіть і уявити не могла на той час, що в світі може бути хтось кращий за нього.

Сімейне життя у нас було щасливим та спокійним. Ось тільки Андрій зовсім не хотів мати дітей, хоча жили ми вже три роки разом, говорив, що потрібно ще трохи почекати. Таке враження було, що він ще хотів жити для себе, а сім’я й не дуже цікавила його.

Але я сама дуже хотіла дитину і навіть почала через це на нього ображатись, адже хотіла відчути щастя материнства, для заміжньої жінки це найбільша мрія і кожна жінка мене зрозуміє. Знала, що для жінки потім – це можу бути пізно, все має бути вчасно і легше стати мамою поки молода.

А два роки тому, на моїй роботі проходив просто дуже гарний корпоратив, в найдорожчому ресторані нашого міста. Так сам шеф захотів.

Всі мої колеги з роботи виглядали дуже гарно та святково – в красивих нарядах, з шикарними зачісками, адже вони довго готувалися до цього.

Я також, правду кажучи, задніх не пасла, одягла свою найкращу сукню і улюблені туфлі на високих підборах. Я заздалегідь передчувала, що в цей вечір станеться щось особливе  в моєму житті.

Смачна їжа, танці, конкурси і багато інших розваг.

Один з моїх колег, Дмитро, запросив мене на повільний танець. До цього я взагалі не звертала на нього абсолютно ніякої уваги. Та в цей раз я відчула себе знову молодою дівчинкою, яка подобається комусь, яка комусь цікава.

А як він на мене дивився. Ніхто до нього так на мене не дивився ніколи. Це був кращий танець в моєму житті.

Це було навіть краще, більше і вище, ніж можна уявити. Я відчула, що між нами з’явилася іскра, і Дмитро дуже добре це помітив.

Це вивело мене з рівноваги – адже я заміжня, вихована та вірна дружина. Я навіть уявити не могла, що мені хтось ще може сподобатись окрім мого чоловіка.

Після другого танцю Дмитро покликав мене на вулицю прогулятися на свіжому повітрі – в залі, так і на вулиці було дуже жарко, запропонував поїхати після заходу кудись погуляти. А мене, після закінчення корпоративу мав забрати мій чоловік Андрій. А мені дуже хотілося з Дмитром прогулятися. Але звичайно ж я нікуди не поїхала – до цих пір шкодую.

З Андрієм, ми нещодавно розлучилися. Він так і не наважився на дітей.

Дмитро, знаю, також розлучився зі своєю дружиною, звільнився з роботи і переїхав в інше місто. Я й досі згадую той танець і дуже сподіваюсь, що ще зустріну Дмитра, але де він я не знаю. Як мені розшукати його? Я не хочу втрачати такого чоловіка?

Чи правильно буде, якщо я сама шукатиму його?

Джерело