Зять поводиться, як на мене, дивно. Він своєї доньки зайвий раз цукерку не купить, зате племінницю від сестри задаровує понад будь-яку міру. Як же, дівчинка без батька росте. А що рідна дочка за живого батька як без батька росте – це йому по боці.

Моїй онучці Поліні зараз уже дев’ять років, вона хороша нерозбещена дитина. Зайвого не просить, вчиться добре, займається спортом. Дочка намагається їй дати все найкраще, але ціпки в колеса вставляє зять. Він вважає, що дитину балують. При цьому сам не помічає, що балує племінницю, яку його сестра посадила на шию.

Дочка в мене одружена вже десять років. Зять завжди був скуповуватий, але це не надто сильно відбивалося на сім’ї, поки його сестра не вирішила народити “для себе”. Був у неї якийсь хлопець, який зробив дитину і злиняв у кущі. Але народити “для себе” і перекинути відповідальність за свою дитину на іншу людину це зовсім різні речі.

Такий стан справ установився з легкої руки свекрухи. Вона свою доньку все життя в п’яти націлювала, а синові мозок виїдала, що він повинен допомагати сестрі, піклуватися про неї. Була б там маленька дівчинка, воно було б зрозумілим, але там доросла жінка, ровесниця моєї дочки, їй зараз тридцять три роки.

Як зовиця народила, сім’я припинила відпустки, адже дитині стільки всього треба. Дочка хотіла віддати речі, що залишилися від онуки, але свекруха стала в позу.

– Те, що Лариса зараз у скрутному становищі, не означає, що вона всяким ганчіркам буде рада. Ви своїй дитині все нове купували, – відчитала вона сина і невістку.

Це була справа принципу, тому що всі речі у відмінному стані, що там немовлята можуть зносити? Вони з усього миттєво виростають. Але зять кинувся покапати речі для племінниці.

Ось уже сім років, а свекруха не забуває нагадувати всім про те, яка її донечка нещасна, і що її онучці потрібне найкраще. За онучку від сина вона щось так не переймається. А зять і радий намагатися – виконує будь-яку примху племінниці.

Внучка добре закінчила навчальний рік, батьки обіцяли їй подарувати телефон. Але тут племінниці захотілося ігрову приставку. У результаті онука залишилася без нового телефону, а племінниця отримала дорогий подарунок. І ось так у всьому.

Племінниця їде влітку на море з мамою, гроші давав зять, а дочка з онукою максимум до свекрухи доїдуть. У зятя одна приказка – грошей немає, треба заощаджувати. Тільки заощаджує він на власній дитині. Їй теж на море з’їздити не завадило б, лікар радив подихати морським повітрям, але ні грошей, щоб відправити рідну дитину, у зятя немає.

Зрозуміло, що там свекруха крутить як хоче. Внучка від дочки їй ближча, ніж онука від невістки, таке часто буває, але я зятя не розумію. Як можна інтереси власної дитини засувати в кут, щоб догодити мамі, сестрі та племінниці?

– Наша дочка росте у повній сімʼї, у неї все є, а племінницю виховує одна мати.

Дитина і так почувається неповноцінно, нехай хоча б матеріального плану не потребує, – пояснює свою позицію зять, але це неправильно.

Внучка поки що маленька, але вона швидко дорослішає, скоро їй стане очевидно, що тато більше любить її двоюрідну сестру. Це теж не може не позначитися на психіці дитини.

Вона намагається, щоб отримає увагу батька, виконує умови, які ставлять батьки, але все одно не отримує й половини того, що має племінниця тільки від того, що та існує.

Я бачу, що й дочка вже на нервах. Якщо вони розлучаться, це буде менш болючим для дитини, як я думаю. Може тоді зять увімкнеться і почне піклуватися і про рідну дочку, а не лише про дочку сестри.

КІНЕЦЬ.