Мене звати Дмитро, мені 48 років. У мене є одна-єдина донька Олена, яка зараз готується до весілля. Вона вирішила, що це має бути найкраща подія у житті, і, як батько, зроблю все можливе, щоб це свято було бездоганним. Тим паче, що для дитини на все готовий. Оленка, по суті, єдина мотузочка, яка колись тримала мене в родині

Я важко працював усе своє життя. Родом з невеличкого села, з дитинства порався в полі та на городі. А потім вступив до міста, старанно вчився та все одно шукав якісь підробітки.

Починав із того, що ремонтував машини у невеликій майстерні. Був звичайним механіком, працював по 12 годин на день, не знаючи вихідних. Але з часом зміг відкрити власний автосервіс. Тепер у мене є успішний бізнес, і пишаюся тим, що можу зараз забезпечити родину та ще й батьків.

Зі своєю дружиною Марією одружився дуже рано – тоді лиш 21 рік виповнився. Тоді були молодими, закоханими, і я був впевнений, що разом ми подолаємо всі труднощі. Але сімейна ідилія виявилася зовсім не такою, як собі уявляв.

Марія завжди прагнула легкого життя. Вирішила, що працювати не буде, бо чоловік має забезпечувати родину. Я був не проти, навпаки – ця ідея дуже сподобалася.

Однак, всі обов’язки по дому теж лягли на мене. Щоб ви розуміли, я сам прибирав, готував їсти, мив посуд, викидав сміття

“Коханий, я у салон на фарбування”

“У мене манікюр свіжий, можу зіпсувати малюнок”

“Ми з подругами на день народження, будемо пізно!”

Спочатку терпів, бо любив, але згодом почалися постійні сварки. Їй завжди не вистачало грошей, скільки б не заробляв. Вона не займалася господарством, усе трималося на мені. Ми практично не спілкувалися нормально – лише суперечки через гроші.

Коли наша донька виросла, зосередився на її вихованні. Олена завжди була моїм променем світла, і заради неї залишався в родині, хоча з Марією давно не було взаєморозуміння.

Донька знала, що тато зробить усе, щоб мала найкраще життя. Свати допомагають зовсім трохи – вони дали гроші на фотографа і костюм для нареченого, але решта витрат повністю на мені. Ресторан, декор, сукня – плачу за все.

– Тату, треба ще трохи грошей. Б ті туфлі для Ігоря не пасують до його костюма

– Скільки треба?

– 300 доларів.

Я просто кивнув і дістав гаманець. Бачу, як сяють її очі, коли говорить про весілля. Вона щаслива, і це для мене головне.

Але рік тому моє життя змінилося. Я випадково зустрів свою однокласницю Анастасію. Не бачилися майже 30 років, але кілька хвилин розмови – і зрозумів, що вона та жінка, з якою хотів би бути. Настя вразила своєю щирістю, спокоєм і мудрістю. Ми почали спілкуватися, і я закохався.

Довгий час вагався. Але тепер зрозумів: більше не можу жити подвійним життям.

Два тижні тому сказав Марії, що йду. Вона спочатку думала, що це жарт, але коли почав пакувати речі, піднявся справжній скандал.

– Як ти смієш?Після всього, що я для тебе зробила! Хочеш осоромити мене перед усіма?

– А що ти зробила? Тільки нарікала за гроші? Ти бодай день могла попрацювати, аби зрозуміти, як мені було важко?!

Але найбільший удар був від доньки. Гадав, що вона мене точно зрозуміє, бо вже доросла та бачила, які у нас напружені стосунки…

– Тату, не можеш так вчинити! Як взагалі міг таке придумати? Якщо ти підеш, я не хочу тебе бачити на святі!! Навіть не приходи

– Але донечко, я …

– Ти зрадник! Проміняв маму на якусь стару каргу!

Її слова боляче вдарили у серце..

Витратив роки на те, щоб зробити Оленку щасливою. Оплатив весілля, кожну дрібницю. І тепер вона відвертається від мене….

Родичі теж були в шоці. Моя мама подзвонила і сказала “Дмитре, що ти твориш? У тебе ж донька! Зруйнуєш їй життя”

Але я вже не міг більше жити так, як раніше. Вперше в житті вирішив думати про себе. Моя валіза вже зібрана, і завтра їду до Анастасії.

Весілля відбудеться без мене, хоча це був подарунок доньці. Можливо, колись вона мене зрозуміє….

КІНЕЦЬ.