Рідна дочка перестала спілкуватися і контактувати зі мною через те, що я покинула її батька, він же так потребував допомоги. А я в цій ситуації обрала себе, набридло вже таке життя, хочеться трохи перепочити.

Я вже пенсіонерка, мені шостий десяток пішов, але тільки-но розлучилася з чоловіком пиякою, з яким добру половину життя прожила. Є в мене і дочка доросла зі своєю родиною.

Щодо чоловіка, то він частенько почав випивати після шлюбу. Звичайно, розійшовся він не відразу, довгий час спочатку трохи. А з появою Інни взагалі на якийсь час зав’язав, але з роками все почало повторюватися та й раз у раз, тільки посилювалося. Почав пити вже в міцно. Міг кілька тижнів не просихати.

Звичайно ж, як і більшість чоловіків у такому стані, мій чоловік був дуже агресивним. Вічні скандали з розпусканням рук, якщо не встигла втекти, або зайвого наговорила, іноді й приводу не треба було. Згодом призвичаїлася просто тікати, ховатися в мами, та тільки ось хотілося все одно розлучитися. Але було надто багато перешкод для такої серйозної справи – спочатку дитина на руках, і житла свого нема.

Коли тікала я часом до мами, вся в синцях, з Інною, що плаче. Все, що мати для мене зробила, притулила на ніч, а на ранок – йди до чоловіка.
-Що ж ти, куди дивилася, коли вибирала його? Не ходи більше сюди, тільки ганьбиш, бігаєш як ошпарена. Ти просто його не чіпай, не буде й лізти до тебе!

Робити не було чого, доводилося назад повертатися. Тоді зовсім по-іншому було і розлучатися ганебно, і розповісти теж. Так і мешкали.

Працював чоловік на заводі з виготовлення взуття, потім і в особистому порядку замовлення брав. Поки не випивав, пристойні гроші заробляв, а, коли в запоях, за роботу взагалі не брався.

На відміну від мене, доньці ніколи не попадало від батька, у якому б стані він не був. Навіть не кричав на неї, а все від безмежного батьківського кохання. Завжди з нею грав, розмовляв, грошима не обділяв. Приємно дивувало мене те, що, бувши жахливим чоловіком, він став для Інни добрим батьком. Звісно, дочка його любила. І навіть мені трохи було заздрісно від цього.

Максимально довго, скільки не пив чоловік – близько року, не більше. Це було саме тоді, коли донька зі школи випускалася. Після того, як до університету вступила, батько запив, причому так сильно, що довелося відкачувати, близько місяця був у запої.

Тяжко було мені дуже, досі докоряю собі, що не знайшла в собі сил раніше піти. Про кохання і мови не було, тільки заради дитини жила. Інна дуже любила його. Однак коли вона виросла, чомусь я й надалі продовжувала так існувати, видно шануючи старі добрі традиції, там промовчати, там стерпіти.

У дочки своя сім’я з’явилася, онук у мене народився. Чоловік її військовий, постійно у відрядженнях і живуть вони в іншому місті. А в мене все як і раніше. Пив він так само багато, щодня, хоч здоров’я вже й не те. Ну, воно й не дивно, з таким способом життя.

А ось деякий час тому стався випадок надзвичайно серйозний. Як завжди напившись, чоловік зламав мені руку і тут я вже не витримала. Та скільки можна з цим жити та страждати? І тут як осяяло – не буду більше я таке терпіти! Набридло.

Спакувала валізу з ранку раніше, та й без роздумів пішла до маминої квартири. Коли мами не стало, ми квартиру здавали, але деякий час вона стояла пуста. Відсиділася я там, почекала, доки рука заживе і пішла до РАГСу.

Реакція чоловіка була очевидна – для нього я порожнє місце, йому на мене було завжди все одно і розлучення для нього, не більше ніж формальність. А от реакція дочки мене вразила – такого сплеску емоцій я не очікувала.

Вона якось здивувалася від моєї заяви про розлучення. А потім давай мене опитувати, що та як. Я пояснила їй, як же за тридцять років набридло мені таке життя, більше такого тягаря на шиї я тягти не збираюся і хочу просто спокійно пожити. А дочка почала совість в мені пробуджувати, мовляв, тато просто випиває, але ж це не означає, що він п’яниця.

-Інно, ти не бачила нічого весь цей час? Він не просихає постійно! Чи не пам’ятаєш ці крики, розпускання рук, мене всю синю?

У дочки ніби стерло пам’ять про це. Пам’ятала тільки, як я ми з батьком сварились іноді. Дивно це все якось, слів нема. Не пам’ятає вона й усе. Здається мені, що просто каже неправду. Зрозуміло, адже батька дуже любить.

-Як же ти тоді весь час жила, що ж раніше не кинулася? От як став батько слабшати, та й гроші додому приносити перестав, тоді ти, швидше за все, і наважилася на це. Ти не хочеш просто тягнути його на собі, правильно я розумію?

В чомусь вона мала рацію. Пияцтво чоловіка сильно вдарив по його здоров’ю, трясіння рук, посаджений зір. Через це люди й замовляти в нього перестали. Він лише формально зарплату отримував.

-Так, мамо, я такого від тебе не очікувала, звісно. Батьку зараз ой як погано, а ти в такий момент, пішла від нього. Ти мені хоч і мама, але за тата мені прикро, не хочу більше бачити та чути тебе!

Сумно, адже дочка рідна, кровинка моя, проте я більше не терпітиму цього п’яного тирана. Справді, моє життя налагодилося тепер. Усі почали помічати, як мені радісно стало після цього, мовляв, я посвіжішала. Як шкода, що я була на поводі у безглуздих стереотипів.

КІНЕЦЬ.