Коли я була на сьомому місяці вагітності, до нас несподівано приїхала сестра мого чоловіка. Я вже відчувала вагу своєї вагітності та фізичний дискомфорт, який з нею пов’язаний. я не знала, що її візит стане ще більшим випробуванням мого терпіння.

Одного ранку, коли сонце заглянуло крізь штори, я відчула, що мені важко піднятися з ліжка. До кімнати увійшов мій чоловік, з настійливою вимогою в голосі, щоб я подала сніданок і приготувала каву. Я спробувала пояснити , що не можу зараз встати, що моєму тілу потрібен відпочинок, але він, здавалося, не звертав уваги на мій стан.

Розчарована і відчуваючи, що мене не почули, я зібралася з силами, щоб заговорити. Я сказала чоловікові, що просто не можу виконати його прохання. Зрештою, бути вагітною було нелегким завданням, і трохи розуміння та співчуття з його боку допомогло б мені значно більше. Я попросила його розігріти плов і зварити собі каву.

Вагітність-нехвороба.

На мій подив, менш ніж через двадцять хвилин до кімнати зайшла сестра мого чоловіка, нагадавши мені, що всі вже зачекалися і мені пора вставати . Я відчула, як мене пронизує хвиля гніву. Невже мій дискомфорт і виснаження були для них непомітними? Невже вони не бачили, що бути вагітною означає мати справу з нападами ранкової нудоти і поганим самопочуттям? 

Ти ж жінка, чому ти мене не розумієш?

Неохоче я відштовхнула розчарування і змусила себе встати з ліжка. Я розігріла плов, намагаючись ігнорувати відчуття нудоти, що підкрадалася до мене. Однак запах кави був нестерпним, викликаючи у мене нудоту. Я попросила чоловіка піти на балкон і пити каву там.

Він зробив вигляд, що погодився, і коли його сестра приєдналася до нього на балконі для перекуру, я не могла не відчувати роздратування від усього цього. Запах сигаретного диму був для мене так само нестерпний, як і запах кави . У цей вразливий час я прагнула спокою і розуміння.

Раптом у мене задзвонив телефон, і на іншому кінці дроту була моя свекруха. Вона почала читати мені лекцію про важливість гостинності, наполягаючи на тому, щоб я випрала одяг сестри чоловіка, оскільки в неї проявляється дуже сильна алергія на руках, а прати її речі в пральній машині не можна, вони дорогі та делікатні. Я слухала мовчки, намагаючись знайти слова, щоб висловити свій дискомфорт.

Але в глибині душі я знала, що не можу виконати її прохання. Запах прального порошку викликав у мене нудоту, і я теж не могла прати, але на це усім було байдуже.  Я набралася сміливості і сказала чоловікові, що не буду прати одяг його сестри, пояснивши, як це позначиться на моєму самопочутті. Я поділилася з ним своєю стратегією – нехай одягає гумові господарські рукавиці і пере свої речі сама.

З кожним днем напруга зростала. Останньою краплею стало те, що сестра чоловіка стала наполягати, щоб я готувала їй їжу окремо, бо вона на дієті . І головне, вона-гість. Після цього ми посварилися, я зібрала речі і поїхала на декілька днів до мами відпочити.

Після цього випадку і мій чоловік, і свекруха були ображені моїми діями. Вони не могли зрозуміти, чому я поставила власні потреби на перше місце. Але я відмовилася вибачатися за те, що поставила на перше місце власний спокій і здоров’я своєї майбутньої дитини. Для мене це був необхідний крок.

Я серйозно стала задумуватися, чи того чоловіка я вибрала, як батька своїй дитині.

КІНЕЦЬ.