Ми з моєю дружиною Юлею вже вісім років у шлюбі. Коли одружувались їй було двадцять п’ять, а я на двадцять років старший. Та, на той час значна різниця у віці нас не бентежила. Головне, що ми кохали одне одного і хотіли бути разом. Хоча її батьки були не в захваті від обранця доньки, який майже ровесник майбутньої тещі.

Батьки хвилювались. Намагались переконати Юлю одуматись від заміжжя з настільки старшим чоловіком. Але вона стояла на своєму. Ми були впевнені, що створені одне для одного.

Моя молода дружина справжня красуня, у неї прекрасна фігура, розкішне волосся. Її гарна зовнішність поєднується з розумом. На початку наших стосунків Юля неодноразово ревнувала, коли інші жінки проявляли мені знаки уваги, бо думали, що вона моя донька.

Подруги Юлі заводили стосунки з однолітками, одружувались з ними. А дехто взагалі про заміжжя не думав, одні розваги у голові. А моя кохана гордилась мною і тим, що я для неї головна опора. Мені приємно було чути такі ніжні слова, це окриляло.

У шлюбі в нас народилась донечка Уляна. Усі фінансові питання вирішував я. Дбав про сім’ю та допомагав дружині по дому і з дитиною. Навіть вночі до донечки вставав, коли та була ще зовсім маленькою, аби кохана виспалась. Не зважаючи на вік, одружений я вперше і дітей крім Уляни не маю.

Ми багато часу проводили разом. Любили сімейний відпочинок. Я був впевненим у собі, енергійним. Піклувався про сім’ю. Юля казала, що я ідеальний чоловік.

Я не проти стати батьком вдруге. Ми з Юлею вже обговорювали це питання. Але не так давно, моє чоловіче здоров’я погіршилось. Ми замислились, а що ж нас чекає через десять років, а через п’ятнадцять?

Якось я почув, як Юля розмовляла з подругою телефоном. Вона казала, що хвилюється щодо того, чи матиму я змогу піклуватись про другу дитину, коли та почне підростати.

Раніше не звертав уваги, а зараз помічаю погляди оточуючих на вулиці. На прогулянці діти грають з молодими батьками. А я з донькою, ніби дідусь з онукою. Сторонні люди думають, що я батько Юлі, а не чоловік.

І дружині не комфортно через це. Навіть у ресторани перестали ходити. Здається, що персонал дивиться на неї, як на якусь дівку, що вирішила потягнути гроші зі старигана.

Можливо, я себе накручую і різниця у віці не настільки важлива, навіть якщо ви стаєте старшими?

КІНЕЦЬ.