Коли дізналася про весілля сина та невістки, то так від щастя плакала, що словами не можу передати. Софія дуже красива, розумна, струнка, товариська. 

Ну і ще її великий плюс – впливові батьки.

Тато працює директором меблевого заводу, мама власниця мережі салонів краси. Ну просто елітні родичі, що гріх жалітися.

Всім подругам хвалилася, яку гарну невісточку мені Бог послав. Свати самі заплатили за весілля, я ні копійочки не давала. А ми робили свято у дуже дорогому ресторані за містом, для гостей ще орендували готель, аби другого дня продовжити забаву. Софія мала дві сукні, приїхала у розкішному лімузині.

Стіл аж тріщав від наїдків. І там не було звичного бідного холодцю чи голубців. Свати замовили стейки з риби та м’яса, багато ікри, брускети, салати, кенді бар та ще величезний торт.

Після весілля Орест переїхав до Софії. Батьки колись на 18-річчя подарували їй окрему квартиру на 3 кімнати. Ремонт там дуже вишуканий, деякі меблі привозили з Польщі та Італії. Кухня заставлена дорогою німецькою технікою – посудомийка, блендер, міксер, хлібопічка, витяжка. Просто палац, а не квартира.

Мій Орест працював хорошим адвокатом та був Софії під стать. Достатньо заробляв, аби відвезти наречену на море чи закордон.

Тиждень тому я вирішила зайти до них у гості. Софії не було вдома, вона поїхала у відрядження до Києва. А синочка десь продуло через дощі, він заробив температуру.

Мене це дуже здивувало.

Ну яка нормальна жінка поїде геть, коли чоловік хворіє? Одразу зробила йому курячий бульйон, гірчичники поставила, дала пігулки від кашлю. Заглядаю у холодильник – а там пусто. Якесь нещасне авокадо, намазка, три шматочки сиру і хамон. Ні супу, ні котлет у морозилці, ні борщику. То було так важко залишити чоловікові бодай щось на вечерю?

Я тоді так розлютилася. Сама пішла на ринок, купила нормальне м’ясо та овочі. Приготувала синові суп з фрикадельками, зробила відбивні з картопляним пюре та три салатики. Наморозила пельменів та вареників. Ну бо у холодильнику дійсно наче миша повісилася.

Такі пани при грошах. Але ніц не можуть зробити. Коли я їхала у село до мами, то завжди залишала повний холодильник їжі, аби Орест з голоду не пропав. А якщо він хворів, то я брала на роботі відгул і сина лікувала. Хіба то так важко для Софії?

А це ще в них дітей нема. Яка з неї мати вийде? Тепер от взагалі шкодую, що син таку невістку вибрав. Невже не бачив, яка Софія паскудна господиня? Не міг когось кращого знайти, аби могла елементарний борщ приготувати?

Ну робота то є робота, але про чоловіка не треба забувати. Певно, вона мого синочка геть не любить, раз так поводиться байдуже. Хочу наступного тижня знову приїхати у гості, коли невістка буде вдома. Треба серйозно зайнятися її вихованням, бо інакше син пропаде. Хай навчиться елементарно щось готувати їсти.

Жінка дарма переживає за свого сина? А що б Ви могли їй порадити?

КІНЕЦЬ.