Із жовтня з нами живе моя мама. Озираючись назад, я й подумати не могла, що це пожити може розтягнутися на такий термін.

Тоді мені зателефонувала мама і попросила дозволу недовго пожити у нас. Вони знову посварилися з батьком. Батьки частенько сварилися і те, що вони знову в сварці у мене не викликало якогось подиву. Вона сказала, що якийсь час поживе у нас.

Квартира у нас велика, тому знайти місце для ночівлі важкостіі не склало. Перші дні мати впевнено розповідала, що до батька вона повертатися більше не має наміру. Ось нехай спробує прожити один і оцінить, що втратив

Пройшов тиждень. Я помітила, що мама з татом активно по телефону спілкуються. Навіть почали разом ходити вечорами до магазину. Але з’їжджатися знову вони не поспішали. Ситуація ще примітна тим, що наша з чоловіком квартира та квартира батьків знаходяться на одній вулиці через будинок. З вікна, звичайно, не видно, але йти хвилини зо три, не більше.

Ще через якийсь час мама стала ходити до батька в гості. Вона могла готувати йому обіди та вечері, прибирала, а ввечері приходила назад до нас.

На мої розпитування, коли вони з батьком збираються знову жити разом, мама відповідала, що скоро. Батько обіцяв їй більше не випивати, а вона його перевіряє – дивиться, скільки вистачить його витримки.

Потім батько зривався та випивав, а переїзд мами все відкладався. Мама все більше обживалась у нас. Вона потихеньку перенесла до нас усі свої речі.

З кожним днем ​​я все більше розумію, що жити з мамою не хочу, я втомилася. На самому початку мені здавалося це хорошею ідеєю. Ми з чоловіком цілими днями на роботі, і бабусина допомога була б дуже доречною. У нас дочка другокласниця, а мама у мене все життя відпрацювала вчителем у школі. Буде, кому з уроками допомогти, та й просто за дитиною доглянути.

Мрії мої не справдилися. А мама тим часом почала наводити у нас вдома свої порядки. Вона може розбудити нас у вихідний день о сьомій ранку і заявити, що не можна стільки спати, так усе життя проспимо, адже день уже в розпалі.

При цьому сама вона лягає спати о дев’ятій вечора і просить, щоб у цей час все світло вдома було вимкнено і ніхто більше не шумів. Ще у вихідний вона любить з ранку поїхати до церкви. Встає затемно і шумно збирається, гримаючи посудом і ляскаючи дверима.

Якщо мама залишається вдома сама, їй стає нудно, вона починає вигадувати собі роботу. Може почати прибирання, наприклад. Якось вона вирішила перебрати речі в нашій з чоловіком спальні.

А два дні тому, прийшовши додому, я виявила, що в холодильнику спорожніла полиця з ліками. Виявилось, що мама провела ревізію і там. Повикидала велику частину медикаментів через термін придатності, що минув.

А я знаю, що там були прострочені ліки, але приймати їх не збиралася. Є в мене така звичка – зберігати всі коробочки про всяк випадок. У мене пам’ять на назви погана, і я їх залишаю, щоб у разі хвороби відкрити та подивитися: ага, минулого разу я це пила, мені допомогло, треба купити цей препарат.

При цьому мати щиро впевнена, що вона нам допомагає. Що нам набагато краще жити з нею, ніж без неї. Після історії з ліками я зірвалася та накричала на маму. У таких випадках вона відразу починає плакати і говорити, що я вам не потрібна, я заважаю.

Ситуація посилюється тим, що мама має серйозні проблеми з серцем. Трохи хвилювання і може статися гіпертонічний криз.

Я з двадцяти двох років з батьками не жила, мені важко знову перебувати під наглядом мами і постійно вислуховувати її поради. Як це терпить чоловік – для мене взагалі таємниця. Думаю, його рятує робота, за якої він вдома відсутній по дванадцять годин на добу.

Ось уже кілька тижнів мене мучить бажання запропонувати мамі переїхати від нас на орендовану квартиру. Ми із чоловіком можемо дозволити оплачувати її для мами. Так буде найкраще всім. Але я навіть уявити не можу, як розпочати цю розмову! Мама ж відразу почне хапатися за серце, а я почуватимуся жахливою дочкою.

КІНЕЦЬ.