Я зростав у звичайній, не надто заможній сім’ї разом з молодшим братом Ростиславом. Не зважаючи на наш скромний стан, ми завжди були щасливими та добрими. Часто проводили час разом, організовуючи сімейні посиденьки, граючи в настільні ігри або дивлячись фільми.

Між нами з братом був тісний зв’язок – ми ділилися таємницями та переживаннями, раділи успіхам один одного та консультувалися з приводу справ сердечних.

Час швидко пролетів, ми з Ростиславом подорослішали та роз’їхалися навчатися. На третьому курсі я зустрів свою майбутню дружину – мою одногрупницю Іру.

Оскільки ні у нас, ні у наших батьків не було достатньо коштів, ми не змогли влаштувати велике весілля та просто зареєстрували шлюб. Після закінчення навчання ми з дружиною знайшли гарну роботу та вирішили придбати власну квартиру на іпотеку.

Після того, як я одружився, Ростислав також зустрів свою другу половинку і вони побрались. На їх весілля батьки влаштували свято, хоч і невелике. Ми теж були запрошені на цю подію. Я вирішив не розпитувати про фінансові питання, щоб не псувати святкового настрою.

Після одруження, Ростислав з дружиною Оленою переїхали до її батьків. У них також не було власного житла і вони орендували квартиру. У той час Олена перебувала у цікавому стані та не працювала.

В день Різдва ми домовилися зустрітися всі разом у батьківському домі. Моя дружина Іра та я прибули на день раніше, щоб допомогти з приготуваннями до святкового столу. Іра провела цілий день на кухні, готуючи різноманітні смаколики. Олена з’явилася під самий вечір і вирішила одразу піти відпочивати.

Ми всі разом провели приємний вечір за столом, насолоджуючись смаком їжі та чудовою компанією. Було дуже приємно побачити всіх разом знову, як у старі часи, коли ми ще були дітьми. Ми говорили, сміялися та насолоджувалися часом, забувши про життєві проблеми та образи.

В кінці вечора батьки запросили мене й Ростислава на серйозну розмову.

Під час родинної зустрічі батько і мама несподівано запропонували нам фінансову допомогу. Це викликало здивування, оскільки їхній дохід був дуже скромним. Але найбільша несподіванка виникла тоді, коли нам дали ці гроші. Сума, яку отримав мій брат Ростислав, була втричі більша, ніж моя.

Я запитав, чому так сталося, а мої батьки пояснили: “Ти вже маєш своє житло, а Ростик мусить жити в орендованій квартирі. До того ж вони з Оленою скоро стануть батьками, і їм знадобляться гроші більше, ніж тобі”.

Це мене образило, оскільки, щоб повністю погасити борг за нашу квартиру, нам ще треба багато років у всьому себе обмежувати. Вся ця ситуація несправедлива.

Але ще більше мене образив той факт, що Ростиславу не потрібно самому забезпечувати свою сім’ю, бо вони живуть з батьками Олени. Я відверто зізнався, що про це думаю, але батькам було байдуже до моїх почуттів.

Після того випадку між мною та рідними стосунки погіршилися, і ми зустрічаємось лише 1-2 рази на рік. Хоча я вдячний за їхню допомогу, але все ще ображений тим, що вони повелися несправедливо.

КІНЕЦЬ.