Прожили із дружиною 21 рік. Є дорослий син, навчається в університеті. Всі труднощі позаду, разом пережиті, можна полегшено зітхнути й жити собі.

Але сталося те, на що я ніяк не очікував. Мені зрадила дружина.

Вона не стала приховувати, що покохала іншого, одразу зізналася, зібрала речі та пішла. Не допомогли ні мої умовляння, ні скандали сина, який пообіцяв їй ніколи з нею не лише не спілкуватися, а й навіть розмовляти.

Дружині 40 років, мені 42 роки. У нас все є для нормального безбідного життя, особливих сварок ніколи не було, все робили разом. Мабуть, рецепту щастя не існує, тут кохання чи є чи його немає.

Скільки читаю тут історій, коли чоловік п’є, піднімає руку, навіть зраджує, але жінка прощає і сім’я не розпадається. І ось тепер, коли я один, я став помічати таку закономірність – більшість жінок починає змінювати 40 років.

Чому так відбувається? Може, вони хочуть продовжити молодість, хапаючись за всі варіанти, чи це така особливість організму саме в цьому віці?

Це я не за своєю дружиною суджу. У мого товариша по службі дружина пішла до молодого коханця, хоча їй 41 рік, а йому 30 років. Ну, яке тут кохання з боку тридцятирічного хлопця?

Чи я чогось не розумію? Я вважав, що допомога дружині, достаток у сім’ї – це є жіноче щастя.

Адже всі вони так прагнуть одружитися, то чому ж досягнувши бажаного, вони цього не цінують?

КІНЕЦЬ.