— Я прямо біля порога ледь не впала, уявляєш, ввалююся з сумкою, голодна, втомлена, а вдома шум, гам, і крім моєї дитини гасають ще двоє, сестри чоловіка, і вона сама з ванної виходить.

Світлана у нестямі від обурення. Чоловік сестру пошкодував, а як же, мама з болячками, їй малюки заважатимуть, та й живе свекруха в Яготині, туди сестрі їхати ніяк не хочеться, а до нас – будь ласка!

— І що, скільки прожили? З’їхали вже?

– Задає логічні питання подруга.

— Тиждень уже прожили, я чоловікові поставила умову, щоби у вихідні їх у нас уже не було. Нехай допомагає речі перевозити. Не знаю куди. Мені все одно. Хоч у Яготин, хоч до чоловіка його сестрички законного. Я у своїй квартирі хочу відпочивати, і хочу, щоб мій син повернувся до своєї кімнати, а не з нами спав у подружньому ліжку.

— Впираються?

—Та ще й як! Сетричка на обличчя натягла страждальницьку маску, чоловік скривджений, що я не бажаю його сестру підтримувати. Але вибач, а підтримувати це як? Посадити собі на шию, годувати, напувати, надати повний спектр послуг? Підтримка це що, вони у нас оселяться тепер чи що? – каже Світлана.

— Вона з чоловіком своїм уже останні роки три живуть у режимі вічної загрози розлучення. Тоді маю запитання: а навіщо дочку молодшу приводити до цього світу? Чим думали? От як завгодно, а мені їх не треба.

— Може бути сестра чоловіка не хоче до Яготину їхати, сподівається, що до вас її чоловік дорогу знайде і поверне родину назад? Так само їй поки що, де сидіти в декреті, у столиці чи в мами, вона ж там прописана, ти казала?

Світлана тільки сердиться на всі ці припущення. І на чоловіка, якому шкода сестру з дітьми, і на свекруху, яка здалеку дзвонить синові, плаче та благає допомогти доньці. Але найголовніше, що дратує жінку, так це те, що чоловік дав притулок без відома дружини.

Синові подружжя 6 років, за законом, Світлана не повинна ще їздити у відрядження, але ринкові відносини мають свою специфіку, хороша робота, а у жінки вона хороша, на дорозі не валяється. Син росте, кар’єру зробити хочеться. Відрядження трапляються приблизно раз на півроку.

— І мама моя раніше здорово допомагала, я ж на роботу вийшла, коли синові трохи більше 2-х було, а зараз і чоловік з дитиною цілком справляється, так що я не відмовляюся і сподіваюся, що мені це зарахується, – пояснює жінка. – І є натяки, що до зими я підвищення отримаю, у нас на пенсію дехто збирається.

Відрядження передбачалося на 5 днів, дві доби у дорозі, три дні безпосередньо в одному з великих обласних центрів. Не вперше, сумку зібрала, їжі наготувала. Чоловік у принципі теж може щось приготувати собі та синові, просто Світлані так спокійніше, коли у морозилці залишаються напівфабрикати, у холодильнику стоїть каструля борщу, є пиріг та друге.

Подружжя телефонувало один одному щодня: розповісти як син, як справи. І про те, що в них вдома гості чоловік повідомити не спромігся.

Світлана припускає, що сина спеціально просили не говорити мамі, так би мовити, зробити сюрприз, а посміховисько з дітьми під час дзвінків дотримувалися режиму тиші, побоюючись скандалу по телефону та наказу господині, щоб до її повернення їх не було.

— У чоловіка у квартирі лише четверта частина частки, це навіть на повну кімнату ніяк не тягне, – пояснює Світлана. – Решта належить мені. Тому що гроші мені давали батьки, продавши спадщину бабки і тільки на половину вартості ми брали кредит. Все оформлено як належить. Отже, гадаю, що я маю право висловлювати свою думку про те, хто і скільки у нас гостює.

Сестра мого чоловіка, молодша за брата на 2 роки, заміж вийшла за чоловіка з квартирою, у них двоє дітей: синові 5 років і 2 роки доньки. Жили вони не дуже: постійно з’ясовували стосунки, скандалили, у першому декреті вона на кілька місяців їхала жити до мами – посварилися, мало не розлучилися.

— Якийсь час тому, – згадує Світлана. – Після великого скандалу вона вже намагалася прийти до нас пожити. Правда, я тоді вдома була, рев її телефоном чула і чоловікові сказала категоричне “ні”. А тут він скористався ситуацією.

Про те, що сестра з дітьми прийшли до них мало не в день від’їзду Світлана здогадалася по спорожнілому холодильнику і відру для сміття, в якому виявилися упаковки від продуктів, які вона не купувала. Їжі в будинку було достатньо, двоє дорослих та троє дітей у будь-якому випадку ТАК холодильник би не спустошили. А чоловік ще й набрехав, що сестра з дітьми у них лише ніч переночували.

— Я одразу ж сестриці чоловіка сказала, що мене вся ця ситуація не влаштовує. Від трьох дітей вічне гвалт, шум, біганина, писк. У туалет черга. Ну не розрахована двокімнатна на таку кількість народу. Грошей у неї немає, щоб винайняти житло У нас взагалі кредити. Начебто все розуміє, а сестру шкода. І що найцікавіше, з’явиться її чоловік через місяць і вона радісно побіжить з ним миритися. Але нехай вона цей місяць живе не на моїй території.

— Ну, що ти за людина така! – вимовила свекруха. – Їй сюди до мене речі везти, а потім назад? Потерпи, зараз вони вгамуються і дочка повернеться з дітьми до чоловіка.

— А ти?

— А я на всі чотири боки її послала. Що це за ігри ціною моїх нервів? – сказала свекруха.

А як би вчинили ви?

КІНЕЦЬ.