Свекруха мені заявила, що якщо я не одумаюся, то нічого не отримаю з будинку, який я збудувала за свої гроші. Тепер я стою перед вибором: вибрати кохання чи будинок?

Я вийшла заміж доволі пізно, майже в 30 років, і то я не дуже хотіла цього, але моя майбутня свекруха так мріяла мати мене за невістку, що сама прийшла до нас додому сватати мене.

Вона була впевнена, що ми з її Олегом станем чудовою парою. Мої батьки тоді її підтримали і всі разом вони переконали мене, що мені вже час сім’ю створювати і діток народжувати.

Мені важко сказати, чому я погодилася, адже я тоді чудово розуміла, що не люблю свого майбутнього чоловіка, але я втомилася чекати того одного-єдиного. Ми з Олегом одружилися, і я пішла жити до них, бо в мене вдома жила молодша сестра з чоловіком і дітьми.

Треба сказати, що з свекрухою мені дуже пощастило, вона прийняла мене у себе вдома як рідну доньку, і все найкраще було для мене а не для її сина.

Ми часто влаштовували собі посиденьки, і швидко стали подругами. Коли народився син, свекруха мені у всьому допомагала, вона практично виростила мені дитину.

Чоловік мій не цікавився ні моїми справами, ні справами дитини, ми з ним були наче чужі люди.

Мама чоловіка бачила як мені важко, і вона сама придумала план, як зробити так, щоб і ми не бачилися, і сім’я збереглася. Свекруха запропонувала мені їхати на заробітки, мовляв, дитина росте, треба подбати про його майбутнє, а поки вона має сили, за внуком вона пригляне.

Я поїхала в Італію, і зрозуміла, що це правильне рішення. На чужині я наче ожила, бо нарешті стала жити тим життям, про яке мріяла.

Я стала непогано заробляти, а свекруха сказала, що ми почнемо розбудовуватися за мої гроші. За кілька років наш дім було просто не впізнати, і все це завдяки моїм заробіткам.

І все було б добре, але я закохалася, та так сильно, що навіть не уявляла, що зможу ще колись таке відчувати. Він Італієць, мій ровесник, ще ніколи не був одруженим. Маріо знає мою ситуацію, і просить мене, щоб я розлучалася з чоловіком і залишалася з ним. Він готовий навіть прийняти мого сина.

Приїхала я додому, і чесно розповіла про все своїй свекрусі, адже у нас з нею ніколи не було таємниць. Я навіть сподівалася, що вона зрозуміє мене і підтримає.

Та цього разу мама чоловіка була дуже категоричною. Вона сказала, що добре, що я їй першій про все розповіла, а не чоловікові. Свекруха порадила мені забути про свої італійські пригоди, інакше я залишусь без нічого, бо будинок, в який я вкладала гроші, записаний на неї.

Я не знаю, що мені робити. Краще б я взагалі не їхала в ту Італію, бо тепер мені доведеться робити дуже непростий вибір між коханням і обов’язком перед родиною.

Важко прийняти правильне рішення, бо свого чоловіка я не любила і не люблю, але розлучившись з ним, я втрачу занадто багато.

То як мені бути?

Джерело