— Приїхала, вона мене тут же вилаяла, прямо в коридорі, за те, що я купила гостинці і принесла їх з магазину у звичайному пакеті, — згадує Марія. — А в чому треба було принести? У долоньках? У валізі? У кишенях? — перебирає подруга варіанти. — Ні, треба було взяти не звичайний пакет, а спеціальний, біорозкладний

— Так мені й сказали, що я просто погуляти хотіла, чого в сестри чоловіка я, звісно, дозволити собі не могла, тому й з’їхала від неї в готель, — розповідає Марія подрузі.
— І як чоловік відреагував? — з посмішкою цікавиться та.
— Чоловік нормально відреагував, коли його мама почала чергову серію скандалу, як я зрозуміла, він гаркнув на неї, і з цією темою вона замовкла, не стала з сином на конфлікт іти.
І мовчала майже 11 місяців, а тут, на ювілеї у свекра, де, до речі, зовиці взагалі не було, знову ця тема виникла, тільки тепер я не гуляка, а замазура й марнотратка, яка гроші чоловіка розтринькує направо й наліво, — відповідає Марія.
— Одне слово, ми посварилися, тепер мені матір чоловіка написує в месенджері, що я її з сином сварю. Я?
Майже рік тому у Марії сталося відрядження до Польщі. Точніше, не відрядження, просто треба було вступати на заочне відділення до магістратури за кордоном. Так вона вирішила, і були там люди які допомогли б.
У них в містечку готують тільки бакалаврів і фахівців, інститут Марія закінчила 6 років тому, отримала диплом бакалавра і зробила в навчанні перерву: мама хворіла, не могла нікуди їхати.
Мама пішла в засвіти, врешті-решт знову було не до цього, а потім Марія вийшла заміж за Гліба, у них зʼявився син. Минулого року синові виповнилося 3 роки, і чоловік сам сказав їй, що якщо вона хоче продовжити освіту — треба їхати.
Чоловік взяв відпустку, щоб доглядати за сином, Марія зібралася й поїхала.
Треба зазначити, що живе сім’я в квартирі дружини, це трикімнатна. Старший брат на житло претендувати не став, оскільки Марія доглядала маму. Подружжя благополучно пережило період з дитиною, навіть машину в кредит купили.
Гроші у них є, відкладають. На море минулого року вирішили не їхати, цього року теж поїздку відклали, вирішили махнути до моря вже наступного року, дай Боже все буде добре.
Марія і Гліб не особливо економлять, хоча й не витрачають гроші марно. Коли планували поїздку Марії до Польщі, свекруха запропонувала: нехай Марія живе у сестри Гліба, Орисі.
Орися старша за брата, у неї в Польщі вже є двокімнатна квартира (вона поїхала туди ще 15 років тому) , чоловік і син. Чоловік — будівельник, їздить по Європі, його якраз і не було, син — школяр, відпочивав на дачі у свекрухи Орисі.
— Одне слово, ви будете там удвох, зручно, поспілкуєтеся, погуляєте, Орися тобі місто покаже, — розписувала мама Гліба.
Марія подумала, списалася з зовицею, мовляв, чи не обтяжить вона її своєю присутністю, та запевнила, що не обтяжить. Отже, з урахуванням «на подивитися красоти та пам’ятки» Марія виділила собі трохи більше днів, ніж спочатку планувала.
Чоловік погодився: коли ще випаде нагода, сесії здають дистанційно, наступного разу поїхати треба буде тільки через рік — на державні іспити.
Марія сестру чоловіка знала, звісно, але все більше наїздами тієї до матері, раз на рік і спілкувалися. Орисі 40 років, працює. І Марія аж ніяк не очікувала, що зовиця в неї дама вельми своєрідна. А саме, помішана на чистоті та екології.
— Приїхала, вона мене тут же вилаяла, прямо в коридорі, за те, що я купила гостинці і принесла їх з магазину у звичайному пакеті. Та ще й приїхала я зі своїм котом, — згадує Марія.
— А в чому треба було принести? У долоньках? У валізі? У кишенях? — перебирає подруга варіанти.
— Ні, треба було взяти не звичайний пакет, а спеціальний, біорозкладний. Ну і потім почалося: світло я не вимкнула за собою, води багато на посуд витратила, потім почалося: ванну вона за мною перемивала якимось екологічним, але антибактеріальним засобом, посуд, якщо я вимила за собою, підходить і починає знову мити. А на рахунок мого кота, взагалі не хочу згадувати, що вона говорила… — перераховує Марія.
— Скрізь у неї спеціальні ганчірочки для всього, пройшла в коридорі один крочок до того місця, де треба роззутися — Орися біжить витирати ганчірочкою ламінат. Ну, чесне слово, мені так некомфортно. Відчуваєш себе так, ніби ти переносник чуми і після тебе все треба мити й знезаражувати.
Марія через три дні не витримала, вдень пригледіла собі недорогий варіант невеликого готелю, а ввечері спокійно попередила зовицю, що з’їде, якщо та захоче, вони зможуть погуляти містом, ні — і суду немає.
— А чим ти їй пояснила те, що з’їжджаєш?
— Я дуже коректно сказала, що не хочу її обтяжувати, що в неї через мене купа клопоту.
— І як? Зрозуміла?
— Що ти, губи підібгала, холодно попрощалася. Я так думаю, що ввечері вона відмивала після мене свою квартиру, тому що до свекрухи тільки наступного дня новина дійшла, а Гліб знав і погодився, що так жити некомфортно, — відповідає Марія.
— Це чому? — обурилася матір чоловіка по телефону. — Чим тебе не влаштувала сестра твого чоловіка? Чи погуляти захотілося? А що, чуже велике місто, інша країна, ніхто нічого не дізнається? Дивись, чужої дитинки Глібкові не привези звідти. Або заразу якусь.
Марія свекрусі сказала, що не має наміру з нею в такому тоні розмовляти, кинула слухавку, більше матір чоловіка не дзвонила.
Розмова виникла знову, коли вона приїхала, тоді Гліб маму твердо осадив.
І ось, майже рік минув, Орися на ювілей не приїхала — працює, а тема з тим, що Марія в сестри чоловіка жити не стала, знову виникла. Тепер, щоправда, під іншим соусом.
— Ну, напевно, грошей у них багато, — ця фраза мами чоловіка була сказана про її сусідів, які плитку у ванній вдруге за рік перекладали, але жінка тут же звернула свій погляд і на дружину сина.
— Ось, у Марії їх теж багато, раз від сестри чоловіка воліла шалені гроші за готель заплатити.
— А що такого? Я свої гроші заплатила, — знизала Марія плечима.
— І потім, зараз це нормально — не обтяжувати родичів собою, якщо є можливість заплатити і жити з комфортом.
— А тобі в Орисі комфорту не було? — уїдливо поцікавилася мама чоловіка.
— Квартира з усіма зручностями, кімната була у твоєму розпорядженні. Ой, ну звичайно, в готелі ж можна смітити, приберуть.
За гроші ж. А в сестри чоловіка своє уявлення про чистоту. Я цього теж не дуже розумію, але ось така вона. І треба було поважати статут чужого монастиря.
— А я й поважала, — відповіла Марія.
— Мені некомфортно, що за мною кожен крок, кожен слід протирається, як після чумної. З’їхала, які проблеми?
— А такі, вона і місто б тобі показала, і взагалі… поважати треба рідню чоловіка, ось що!
— Місто? — Марія скипіла.
— За три дні вона нікуди не вийшла ввечері з дому, їй ніколи, вона все тре і чистить.
— А тому що не всі такі замазури!
Цього Марія вже не стерпіла. Вони з Глібом встали одночасно і почали збиратися додому. У Марії в квартирі чисто, чоловік це знає, та й свекруха прекрасно це бачила, заради красного слівця хотіла її підчепити?
Щоб останнє слово за нею залишилося? Ну ось, воно залишилося.
Тепер Марії пише і матір чоловіка, і його сестра: зіпсувала людині свято, нешаноблива грубіянка, як можна матір із сином рідним сварками розводити?
— Одні недоліки в мене, навіщо з такою поганкою спілкуватися? — усміхається Марія.
— Перехрестись, що відвалилася, і не пиши мені. З сином усі питання вирішуй. Хіба не так?
***
Наші дорогі читачі, читаючи цю історію, аж серце стискається від несправедливості, чи не так? Марія, як я розумію, просто хотіла спокою та комфорту під час навчання, а отримала цілий водоспад докорів і звинувачень.
Іноді здається, що деякі люди просто шукають привід для конфлікту, і тоді навіть найтемніша пляма на світлому тлі стає приводом для сварки.
Аж серце крається, коли бачиш, як родинні зв’язки рвуться через такі дрібниці, чи не так?
А як ви вважаєте, чи варто Марії продовжувати цю безглузду переписку і намагатися щось довести?
Може, варто просто відпустити ситуацію, як то кажуть, “нехай лихе слово ляже спати”? Адже, зрештою, головне, щоб у власній родині був мир і злагода, а чоловік розумів і підтримував.
Дуже цікаво почути ваші думки, адже кожен досвід — це скарб, і, можливо, ваші поради допоможуть Марії знайти спокій у душі