З’явилася племінниця! Вітя та Оля давно дитину хотіли, тому були до цього готові. Мама вирішила, що має їм допомагати з онукою.

Мама дуже м’яка людина, вона завжди всіх виручає, останню сорочку незнайомій людині віддасть. Прикро, що мама не бачить того кордону, коли просто бажаючи допомогти, вона власними руками пересаджує того, хто потребує допомоги, до себе на шию.

– Ти не уявляєш, як важко з маленькою дитиною! — зітхала вона. Прання, прасування, недосипання, а Олі ще чоловіка треба годувати!

Мама працює до п’ятої вечора, але додому вона приїжджала об одинадцятій годині. Все їздила, допомагала!

– Дитину дає п’ять хвилин потримати й забирає, – скаржилася вона на Олю. Забирає і просить: Вітя на вечерю курку замовив, вона буде рибу відварену з гречаною кашею, купу речей треба попрасувати. А що я? Допомагаю!

У мене поки що немає дитини. Але судячи з моїх знань про немовлят, їм, крім матері, перші місяці життя особливо ніхто не потрібен.

А з будинком і чоловік допомогти може, адже це і його будинок теж? Чомусь мені здавалося, що нічого доброго з маминої допомоги не вийде.

Якщо все зробить, вдруге все зробить, втретє не зробить, то в її бік претензія прилетить: чому не зробила?

– Оля вчора гуляти ходила, вікна відчинила, сказала, що квартиру треба провітрити, заборонила зачиняти. Я підлогу мила. Мабуть, поки мила, мені спину продуло!

Одного суботнього ранку мама не змогла розігнутися. Мама прибирала, готувала, прала, прасувала, виносила сміття, ходила за продуктами. Мама допомагала, як могла!

Дитину їй давали потримати на кілька хвилин, весь час Оля з малям сиділа у себе в кімнаті за зачиненими дверима. Якщо Олі хотілося чаю, вона дзвонила мамі й відчиняла двері.

Чим довше тривала ця «допомога», тим більше мама розповідала про те, що відбувається в Олі під час відсутності Віті вдома, тим більше я вражалася.

Дійшло до того, що Оля зателефонувала мамі о півночі й сказала, що мама погано помила ванну, і завтра, дорогою до них, мамі було наказано купити хороший засіб для чищення ванн і помити її ще раз. Оля взагалі втратила межі!

На початку травня, коли племінниці йшов четвертий місяць, Оля вирішила анонсувати миття вікон. Як ви розумієте, вона вся така втомлюється з дитиною, а якщо мама допомагає, то вікна мити мамі.

І мама почала мити, але не домила, невдало впала з табуретки, забила плече. Мама всього півтора метра на зріст, до верхньої частини вікна дотягнутися не могла, тому взяла ту злощасну табуретку.

Все обійшлося, просто забій, нічого страшного. Мати приїхала додому. Вікна не помила, не до них було.

Я якось хотіла до неї достукатися, що все добре в міру, вона теж людина, їй треба відпочивати, але мама від мене відмахнулася.

– На тому світі відпочину!

Увечері зателефонував Вітя, спитав, як мама. До мами не додзвонився, вона вже спала, розмовляв зі мною. Я йому нажалілася, що Оля експлуатує маму: мама хотіла допомагати з онукою, а її перетворили на хатню робітницю!

Сказала братові, що так не робиться, раз його Оля одна не може впоратися з дитиною, і з будинком, нехай він теж по хаті шарудить.

Вітя взагалі не був у курсі масштабу маминої допомоги. Зрозумів, після розмови зі мною, пообіцяв, що більше часу приділятиме дружині та доньці.

Як тільки у мами перестало боліти плече, її допоміжні місії відновилися. Іноді Вітя розвертав маму додому, сам дружині допомагав.

Але мама навіть вікна домила на прохання Олі, бо бідну Олю дратувало, що тут вікно чисте, а там — ні.

Тривала вся ця катавасія з експлуатацією мами майже пів року. Потім мати Олі посварилася зі своєю матір’ю і переїхала жити до них. Маминої допомоги більше ніхто не потребував.

З братом розмовляла: єдине, що робила теща, це гуляла з дитиною, решта була на Олі. Він казав, що його дружина згадує нашу маму добрим словом.

Звісно, ​​як не згадувати? Лежи собі з дитиною, все решта мама робила: у будні після роботи, і всі вихідні. Це просто брат працював майже без вихідних, не бачив, що в нього вдома діялося.

Мати Олі прожила у них кілька місяців, потім помирилася зі своєю, поїхала. Там малеча вже більша була, Вітю на роботі розвантажили, далі вони самі впоралися.

Нещодавно подружжя повідомили про ще одну дитину, термін поки що тринадцять тижнів. Оля губу розкотила, що наша мама знову їй допомагатиме!

А ось фігушки їй! У мене тридцятий тиждень! Мама допомагатиме мені: вона купатиме онука, гратиме з ним, співатиме йому колискові, вибиратиме одяг, купуватиме брязкальця!

А Олі, якщо їй так сильно знадобиться допомога, я можу порадити одне: хай наймає хатню робітницю!

Їй же хатня робітниця потрібна, а не допомога з дитиною? Я, звичайно, можу помилятися, і найкраща допомога для мами з немовлям — це дійсно допомога по будинку, але палицю перегинати теж не варто.

Вікна можна і потім самій помити, коли дитина підросте, або з чоловіком її залишити! Як вважаєте, я правильно міркую?

КІНЕЦЬ.