Приходжу я додому, а в нас свекруха свої речі розбирає. Схоже на початок дурного анекдоту, і я навіть посміялася б, якби це не відбувалося в моїй родині. Виявилося, мама чоловіка вирішила, що тиждень поживе у нас, щоб допомогти мені по господарству та з дитиною, я сама, на її думку, не впораюся.

Але якщо до того, що свекруха у мене жінка дуже і дуже своєрідна, я звикла, то реакція чоловіка просто шокувала мене. Він абсолютно з серйозним обличчям спитав, чому моя мама може приїжджати та жити у нас тиждень, а його мама ні. І все б ніби нічого, тільки моя мама живе в іншому місті та приїжджає рази два на рік, а то й рідше. А свекруха мешкає на сусідній вулиці, і ходить до нас, як на роботу.

Мама чоловіка – професійна домогосподарка. Ніколи не працювала, хоч і має вищу освіту. Але її чоловік був свято впевнений, що жінка має займатися домом та дітьми, а працювати належить чоловікові. Свекруха нічого проти не мала, тому й жили вони душа в душу багато років.

Мій чоловік – єдина дитина в сім’ї. Свекруха розповідала, що хотіла трьох дітей, але перші пологи пройшли дуже складно, і більше дітей Бог не дав. Тому всю ніжність та турботу, розраховану на трьох дітей, мама чоловіка виливала на єдиного сина.

Як він примудрився виплисти з моря материнського кохання, я не розумію досі. Напевно, допомогли заняття з плавання. Але навіть зараз, коли хлопчик виріс і вже в нього з’явились перші сивини, мама все одно готова бігати та витирати йому носик. Мені це, звичайно, не потрібно.

На ґрунті гіперопіки свекрухи у нас постійні точки напруги. У нас не збігаються погляди на життя і господарювання, її дратує, що я працюю, а значить не приділяю сто відсотків часу сім’ї, мене дратує, що вона скрізь пхає свого носа і лізе з непроханими порадами.

Слава богу, що нам із чоловіком не довелося жити у батьків чоловіка. Наші батьки після весілля дали нам грошей, ми вклали свої запаси та купили квартиру. Вдалося купити двокімнатну без іпотеки, кредит брали на ремонт та на меблі, але вже давно його виплатили.

Квартира, як на зло, знаходиться надто близько від квартири свекрухи. Але це був найкращий варіант, який був можливий у нашій ситуації. Тому довелося миритися з частими рейдами свекрухи.

Вона приходила спочатку щодня, але цим втомила вже свого сина. Та й свекру не подобалося, що, приходячи з роботи, йому доводиться самому собі щось накладати й сервірувати, він так не звик. Тому свекруха скоротила свої візити до двох разів на тиждень – у вихідні.

Коли з’явилася дитина, вона знову почала ходити чи не щодня. Так і стирчала у нас з ранку до вечора, поки чоловік на роботі. Я вовком хотіла вити, кидатися на стіни та бігати по стелі. Одного разу не відкрила, то вона всіх на вуха поставила, трохи МНС викликати не стала.

Чоловік із нею кілька разів розмовляв, але ефект від таких розмов зберігається вкрай незначний час. Потім мама чоловіка знову намагається влізти зі своїм уставом, куди тільки можна. Тож свекрухи в нашому житті надто багато.

Моя ж мати проживає в іншому місті, досі працює, тому з’являється у нас рідко. Може приїхати двічі на рік, іноді й рідше.

Звичайно, на час своїх візитів вона живе у нас. Не в готель я ж її відправлю, правильно? Жила вона у нас максимум тиждень.

Свекруха до її візитів ставилася з ревнощами, хоча мати жодних приводів для цього не давала.

– Ось зі своєю мамою ти спілкуєшся нормально, а з моєю чи не крізь зуби, – казав мені чоловік, якого явно накрутила свекруха.

– Я свою маму бачу вдесятеро раз рідше, ніж твою. І вона вже зрозуміла, що я досить доросла дівчинка, щоб самій розбиратися, на якій полиці мусить у мене в будинку лежати постільна білизна. А до твоєї мами я цю просту істину не можу донести вже котрий рік.

Чоловік ображався за свою маму, але за фактом заперечити йому не було чого. Та й образа там була штучно роздута свекрухою. Так-то в мене чоловік адекватна людина.

Але останні події змусили мене сумніватися у його адекватності. Це саме той вечір, коли я прийшла додому, а там свекруха з задоволеним виглядом розбирає свої речі.

Я спочатку не зрозуміла, що відбувається, а мені пояснили, що мама чоловіка готова тиждень пожити в нас, щоб допомогти мені по господарству і з дитиною. Я ж працюю, нічого не встигаю, а вона мені правою рукою вирішила бути.

Виявилося, свекор поїхав на тиждень у профілакторій, а його дружина, користуючись моментом, наговорила синочку, як я потребую її допомоги, швидко зібрала дрібнички та прискакала жити до нас.

– Ти здурів? То що за дивні рішення? – витягла я чоловіка на кухню.

– А що такого? Мама хоче допомогти.

– А мені потрібна її допомога, ти спитав? Я взагалі не хочу, щоб вона стирчала у нас вдома за нашої відсутності, – прошипіла я, у фарбах уявляючи, як свекруха із захопленням риється в шафах і скрізь суєт свій ніс.

– Це ще чому?

– Раптом образився чоловік.

– Теща у нас тиждень жила, я хоч щось проти казав? Чому моя мама пожити у нас не може, чим вона гірша?

Він це питання ставив цілком серйозно. Тобто, різниці він не бачить. Поки я намагалася пояснити, ми посварилися. Я сказала чоловікові, що якщо його мама завтра не переїде назад до себе, то я заберу дитину і піду жити до готелю під час її візиту. А потім подумаю про доцільність нашого шлюбу загалом. Побачимо, що він вирішить.

КІНЕЦЬ.