Моїй мамі було лише 17 років, коли в неї народилася я – незапланована дитина.

Здебільшого мене виховували бабуся та няня, тітка Наташа, бо мої батьки завжди були зайняті роботою.

Незважаючи на те, що вони забезпечували мене матеріально, емоційно вони були відсутні, тому я знайшла кохання та дружбу в Наташі.

Вона навіть організувала для мене міні-свято, коли моя мама забула про мій день народження.

Я мала успіх у школі та університеті, але мої батьки так само залишалися байдужими.

Під час мого навчання у них народилася ще одна дитина, Світлана, і моя мама звільнилася з роботи, щоб доглядати за нею.

Я відчувала суміш огиди і ревнощів до своєї сестри, і зрештою перестала з ними спілкуватися.

Після університету я прийняла пропозицію щодо роботи за кордоном, бо на батьківщині мене ніщо не утримувало.

У мене була хороша зарплата, і, бажаючи порадувати своїх батьків, я дарувала подарунки.

Але одного разу моя мати зажадала щомісячної допомоги, від якої я відмовилася, пояснивши, що надсилатиму подарунки лише двічі на рік. Того ж вечора я внесла номери своїх батьків до чорного списку.

Тепер я посилаю подарунки на дні народження та Новий рік не з почуття провини чи обов’язку, а тому, що вони для мене, по суті, просто знайомі люди.

Я насолоджуюся своєю особистою свободою та фінансовою незалежністю.