Я закінчила університет та відразу влаштувалася на роботу. Я працюю вчителькою математики. Діти люблять мій предмет, а я люблю дітей. Напевно через це вони завжди приходили готові до занять.

Оскільки я живу в селі, а робота в місті я маю дуже довго їхати, приблизно півтори години я їх на роботу і стільки ж назад.
Разом зі мною в цій школі працює Яна, вона вчитель іноземної мови.

Також дуже молода, приблизно така як і я за віком. Нещодавно вона отримала права, та подарунок від чоловіка. Він подарував їй машину. Дівчина вже й забула як це коли в автобусі багато людей і ти думаєш “аби поміститися, аби не чекати наступного”.

Ми з нею почали добре спілкуватися і як виявилось вона також живе у моєму селі, але з іншої сторони. З цього часу я їздила на роботу разом з нею машиною. Яна сама запропонувала, а я вирішила не відмовляти.
Якось ми їхали разом і вона згадала, що забула вдома гроші, а їй сьогодні на манікюр та педикюр.

Я вирішила позити їй гроші. Цілі 1500 гривень.

Але вона не поспішала мені їх повертати. Пройшло два дні не повернула, пройшов місяць теж ні. Ось ми отримали заробітну плату і я вирішила запитати чи не забула вона, що я їй позичала гроші, і можливо вже пора повернути.

Яна як почула питання почала сміятися, а потім сказала:

– Ти думаєш це я тобі маю повертати гроші?
– Звісно, я ж тобі їх не дарувала, а позичала.
– Оце так, сміх та й годі!
– Нам сьогодні прийшла зарплатня, тому будь добра поверни, це не смішно.
– Ти знаєш, що бензин коштує грошей, його безплатно не дають, ти вже давно ці півтори тисячі проїздила на моєму авто.

Я ж не таксі добрих справ. І взагалі ти мені ще винна, але тобі вистачило наглості назад гроші просити.

Я не маю, що сказати, думала ми подруги, але це не так.

Я сказала, що якщо її ці гроші так потрібно, то нехай не повертає, розвернулась і пішла.

Шкода, що зараз такі люди, ради грошей готові на все. В неї немає дітей, є чоловік, який дуже добре заробляє, вони живуть заможно. А я живу сама, завжди економлю, а вона ще й сміється з мене. Не гарний це вчинок.
Ото ж коли є гроші – дружби немає, запам’ятайте!

КІНЕЦЬ.