Я мого молодшого брата знаю, природно, з самого народ ження, і він завжди був хлопцем дуже лінивим, доходило навіть до того, що йому було ліньки навіть елементарні речі робити. Через лінощі брата він пішов після 9-го класу.

Той знайшов собі якусь роботу, але незабаром його звільнили і звідти, а потім та ж доля його наздогнала і на наступній роботі, коли він влаштувався працювати в ресторані, але йому було глибоко наплювати на всі обов’язки.

Через те, що його звільняли з усіх робіт, а моєї зарnлати не вистачало, щоб забезпечити наших батьків та горе-брата, мені довелося переїхати до Швейцарії на заробітки.

Там у мене і з’явилася хороша робота, з високою та стабільною зарплатою, і перше, що я доручив братові робити з грошима, які я йому відправляв, це ремонт у будинку батьків. Там немає євроремонту, адже попереду були холоди, а людям похилого віку мерзнути було не можна, вони й так зовсім слабкі вже були, і іму нітет у них був зовсім ніякий.

Брат пообіцяв, що все буде зроблено досконало, і я йому взагалі повірив, все ж таки, не думав, що він настільки погана людина, щоб засвоїти гроші, відведені на комфортне життя наших батьків. 70 відсотків усієї зарплати я відправляв братові, а той казав, що процес ремонту триває повним ходом.

І ось у мене планувалися вихідні, які я вирішив провести з рідними, і на місяць прилетів на Батьківщину. Однак я нікому про свій приїзд нічого не сказав, адже хотів влаштувати рідним сюрприз. Увійшов я до будинку батьків, а нічого нового там не було. У будинку були все той же холод, обвислі стелі, порвані шпалери та вікна з тріщинами, а грошей у старих і немає.

Після цього я навіть не поговорив із братом, я просто відібрав у нього ключі від будинку батьків, і просто перестав із ним спілкуватися, а надалі й надсилати йому гроші. Тепер брат живе сам по собі, і мені абсолютно начхати, як він і чим займається. Ця людина не заслужила гарного звернення до себе.

КІНЕЦЬ.