Наше з чоловіком сімейне життя було спокійним і розміреним, поки в нього не втрутилася свекруха, тепер наші стосунки настільки зіпсувалися, що я навіть про розлучення думаю.

З мамою чоловіка я намагалася зберігати нейтралітет, бо відразу бачила, що ми з нею так просто не домовимося, занадто важкий характер у неї.

Ми з чоловіком жили в орендованій квартирі, тому що не мали змоги купити своє житло. Мої батьки нам нічим допомогти не можуть, бо не мають такої змоги. А от свекруха могла, але не хотіла.

Вона сама живе в селі, у неї доволі добротний будинок. А поряд з ним є ще один будинок, який належить свекрусі, і який зараз пустує. Дістався він їй від тітки, у якої не було своїх дітей.

Я не раз просила, щоб свекруха продала той будинок, а гроші нам віддала, щоб ми змогли собі квартиру купити, адже мій чоловік у неї – єдиний син.

Та вона навіть слухати про це перший час не хотіла, казала, що продати – найлегше, а потім їй доведеться жити з чужими людьми поряд, і ще невідомо, хто стане її сусідами, і в старості їй спокою не буде.

У шлюбі ми вже 8 років, і чоловік дуже хотів дитину. Та я сказала, що народжувати в орендованому житлі я не збираюся, тільки в своїй квартирі.

Поїхав тоді чоловік до своєї мами в село на кілька днів, і повернувся дуже задоволений – свекруха погодилася продати свій спадковий будинок і віддати нам гроші, щоб ми купили квартиру.

Я була на сьомому небі від щастя, відразу погодилася подарувати чоловікові спадкоємця. І поки я носила дитину, ми провернули справу – будинок в селі продали, квартиру купили.

Але на мене чекав сюрприз – я дізналася, що житло свекруха оформила не на свого сина, як би годилося, а на себе. Чоловік знав про це, але мені нічого не  сказав.

Чому чоловік мені не сказав цього раніше, чому приховував? Віктор відповів, що не думав, що це так важливо. Адже мамі його квартира не потрібна, тож і забирати її у нас ніхто не буде. Але на мене ці аргументи не діють, я відверто розчарована тим, що квартира, по суті, не наша.

Чоловік і його мама не вважають це проблемою, а у мене інша думка. Ми ж нічого без свекрухи тепер зробити не зможемо, адже вона – власник, тому нам постійно потрібно буде на все її дозволу. Наприклад, ми в майбутньому, не зможемо продати цю квартиру без її дозволу у разі потреби, щоб купити щось інше.

Я про все прямо сказала свекрусі – або вона зараз переписує квартиру на нас, або я йду від її сина, і нехай живуть собі як хочуть.

Чоловік мене не підтримує, каже, що я створила проблему на рівному місці, і що мама і так пішла нам на великі поступки, продавши свій спадковий будинок. Тепер вони обоє називають мене невдячною.

А я вважаю, що я права, бо піклуюся про майбутнє нашої родини, не хочу ні від кого залежати, особливо від свекрухи, від якої в будь-який момент можна чекати чого завгодно.

КІНЕЦЬ.