Читаю тут стільки історій про жінок-заробітчанок та беруся за голову. Любі
панночки, ну ви вже в тих Португаліях, Іспаніях та Італіях геть розум втратили чи
що?!

Я собі за 3 роки зуміла заробити на нову квартиру, ще й ремонт затіяла. А меблі
обирала не дешеві, а досить дорогі, з натуральних матеріалів.

Майже всі мої колежанки та співробітниці дивуються:

– Ганю, як так? Я он 10 років вже гарую, як та конячка, а кредит досі за житло
висить.

– Шановна, а ти сюди приїхала на свою старість збирати чи дітям допомагати?

– Ясно, що дітям. У мене донька після весілля завагітніла. Молодятам оплачую
ремонт і квартиру.

– Воно і видно. Бо я своїм дітям ні копійочки не даю!

– Як так? Та ти Бога в серці не маєш!

– Зате розуму в цій сивій голові маю.

Так, шановні матусі, я поїхала в Німеччину, аби заробити суто на свої
забаганки.

Тут працюю на круїзному лайнері кухаркою, заробляю чималі гроші.

Але за всі ці роки я ні євика дітям не вислала. Навіть подарунки не передавала.

Все економила, зарплату до зарплати складала.

Однак, діти думали, що я так жартую. От куплю квартиру і на них все перепишу.
Ага, вже біжу та падаю! Зробила там ремонт, замок на дверях поставила і ключі
заховала.

– Мамо, ну ти ж знаєш, що у нас війна. Ми на двох заробляємо 30 тисяч, то
копійки!

– Софіє, а в чому проблема? Твій трутень другої роботи не годен знайти? Хочеш
– можеш приїхати сюди на заробітки, будемо разом працювати.

– Я? На заробітки? Ти що, мамо, це смішно! То робота для старших жіночок.
– Смішно в 30 років просити маму гроші на продукти дати. Ти, ледацюга, мала б
сорому таке мені у слухавку говорити.

Мій син взагалі сказав, що буде женитися.

Ну вгадайте, хто повинен нареченій
обручку купити, за ресторан заплатити, музикантів знайти, смаколики привезти?

Звісно, матуся Ганна, бо вона ж закордоном працює! От наче мені ті гроші на
голову падають.

Звісно, я планую колись допомогти дітям. Але спершу треба закінчити ремонт у
власній квартирі. Хочу ще одну купити для оренди. Аби потім був хоча б якийсь
дохід з житла.

Однак, бачу, як тут деякі українки собі спини гнуть. І мені їх щиро шкода. Геть
себе не поважають, навіть шкодують ті гроші собі на каву чи круасан в кафе.

Ходять в якихось недоносках, живуть у гуртожитках, гарують по 2 зміни, з ранку
до ночі на ногах.

Хтось в коментарях напише, що я тут дурні поради роздаю і геть погана мати.
Ну то ваша думка, мені вона до ґудзика.

Я просто хочу, аби всі заробітчанки зрозуміли дану суть – жіночки, ваше життя
та здоров’я не безлімітні! Заробите собі ті болячки, які довго лікуватимете. І
заради чого? Ваші діти не обмежені, нормальні, дорослі люди. Хай самі їдуть
закордон працювати!

А ви живіть для себе і працюйте для себе. Діти то діти, перебісяться та
заспокояться.

А себе треба любити, поважати і цінувати. Зарубайте собі це на
носі!

А Ви погоджуєтеся з думкою нашої читачки?