Повертаючись через два місяці, Катерина вже уявляла, що її чекає вдома. Чоловік ніколи їй ні в чому не допомагав, а свекруха зображала з себе стару, немічну жінку, тому вдома теж особливо не старалася. Але, переступивши поріг дому, Катя дуже здивувалася. В усіх кімнатах була ідеальна чистота. З кухні дуже смачно пахло, а за столом свекруха з чоловіком наминали пироги

Катерина з Михайлом жили тихо, спокійно, раділи своєму сімейному щастю. Вони тільки три роки як одружилися, тому не було у них ще ніяких чвар і скандалів, вже притерлися до побуту і щиро кохали та цінували одне одного.

Обоє працювали, Михайло ремонтував побутову техніку, вона працювала масажистом в поліклініці і підробляла, у вільний від основної роботи час.

Тихе сімейне життя закінчилося, коли свекруха вирішила переїхати до них, не ближче, а саме до них в квартиру. У неї не стало чоловіка, і вона відразу сказала:

– Менні самотньо жити одній в місті, де все нагадує про мого чоловіка, і тому, дорогі діти, не будете ви такі люб’язні, пустити на постій бідну, недужу бабусю.

Від такої новини у Катерини відразу стало важко на душі, цю бідну бабусю вона тихо не любила. Вони з Михайлом і поїхали з його рідного міста тільки через неї. Вони намагалися там жити, але свекруха так часто відвідувала молодят, що навіть ніжно її люблячий син піддався на вмовляння дружини і переїхав в інше місто подалі від такого надто пильного контролю.

Мами Михайла навіть зітхнути не давала молодий невістці, повна сил і здоров’я жінка, відвідувала молодих щодня, і радила щось, радила, радила. Свекрусі здавалося, що її невістка занадто молода і зовсім не серйозна, настільки, що навіть не могла вести господарство в будинку і нагодувати чоловіка, тому мама приходила і переробляла все сама за неї.

Катерині на той момент було 23 роки, і робити вона, звичайно, все вміла, але хіба з другою мамою посперечаєшся, так і мовчала у відповідь на всі докори матері чоловіка, поки вони не переїхали, від гріха подалі.

Але мама і тут не відступилася, телефонувала в день не по одному разу, як вони там без її турботи, «їсти не мають чого, напевно», і так вона її тими дзвінками набридла, що Катерина перестала брати телефон, коли та дзвонила.

І відразу ж після того стала невдячною невісткою, про це свекруха невтомно розповідала синові, але Михайло прекрасно знав свою маму, тому пропускав її подібні слова повз вуха, і як міг згладжував кути між дорогими йому людьми.

І ось, ця «мила жінка», мамою її називати у Катерини язик не повертався, переїжджає до них на постійній основі. Була б воля Катерини, вона б її на поріг свого дому не пустила, тим більше квартира була її, але відкрито виступати проти матері чоловіка, вона не наважилася, і приготувалася до самого найгіршого та найважчих часів у своєму житті.

І воно не змусило себе чекати, до вічного невдоволення свекрухи Катериною, як господинею додалося ще й те, що вона працює вечорами, їздить до своїх клієнтів, так як додому запрошувати пацієнтів не було ніякої можливості.

Мати Михайла прямим текстом заявляла, що не інакше, як Катерина зустрічається з кимось, хіба хороша дружина буде їхати з дому вечорами, то що дружина заробляє вдвічі більше, ніж чоловік, свекруху не хвилювало зовсім, сама вона давно вже не працювала, колишній чоловік її забезпечував.

– Ви розумієте, що ми по світу підемо, якщо я не буду підробляти, ви ж бачте, що нам грошей на життя не вистачає? – вкотре виправдовувалася Катерина, – чи велика зарплата в лікарні, а у Михайла, теж копійки, то порожньо, то зовсім нічого.

І навіть Михайло в цей раз заступався за дружину, але мама була впевнена в своїй правоті.

За три місяці, ситуація в родині так зіпсувалася, що пропозиція поїхати на курси підвищення кваліфікації, Катя сприйняла, як подарунок самих небес.

Повертаючись через два місяці, вона уявляла, що її чекає вдома. Чоловік ніколи не відрізнявся своєю акуратністю, а свекруха зображала з себе стару, немічну жінку, тому вдома теж особливо не старалася. Як не дивно, вдома був порядок, і навіть пахло чимось смачним, на її здивоване запитання, свекруха відповіла єхидно.

– А я сусідку, Іринку, попросила нам допомагати, поки тебе немає. Вона мало не жила у нас, і все для нас робила, та від тебе і так толку мало було, а вона яка господиня, і пил весь прибрала і готує, як тобі і не снилося, ось справжня дружина, не те, що ти, так що вона тебе прекрасно замінила. Ти знаєш, нам так добре було, поки тебе не було.

– А які наша сусідка Ірина пироги пече, ось візьми, скуштуй, – наминаючи цей самий пиріг, додав Михайло, але помітивши сумний вираз обличчя у Катерини, замовк.

– Так може ви тоді до неї вдвох переберетися, якщо вона така прекрасна в усіх відношеннях? – мовила Катя і пішла в спальню, щоб тільки свекруха не помітила її сліз, їй було так прикро, стараєшся для них, а ніхто не цінує. Ну свекруха, то зрозуміло, але чоловік зовсім не розуміє.

З Михайлом вони, звичайно, помирилися, але Катерина сказала:

– Або я, або мама, вибирай, я не збираюся в своєму ж будинку, вислуховувати зовсім неприємні речі у свою адресу. Нехай вона продає свою квартиру і купує тут щось ближче, якщо не може одна, я їй навіть грошей позичу, але бачити в своєму будинку її не буду.

Свекруха довго усім розповідала про невдячного сина і погану невістку, яка виганяє її з дому, але Михайло зробив, як просила його дружина. Адже чоловік розумів її невдоволення.

КІНЕЦЬ.