Одного суботнього ранку Микола взяв свого 5-річного сина Андрія із собою на рибалку. Для Андрія це було вперше. Однак вони повернулися раніше, ніж очікувалося, без риби.

Микола був явно засмучений і після повернення попрямував прямо у свій гараж. Бачачи настрій чоловіка, Тетяна спитала про рибалку.

Андрій пояснив, що його батько забув “Настю” – і навіть намагався знайти її в будинку дядька Бориса, але й там її не було. Ця ситуація дуже розчарувала його батька.

Потім вони вирішили просто поплавати та приготувати шашлики.

Тетяна була приголомшена словами сина. Невже у Миколи була коханка, яку він мав намір взяти із собою?

Вона відчувала себе зрадженою і вже думала про припинення відносин, навіть незважаючи на те, що це означало б для неї фінансові труднощі через їхню іпотеку.

Поки вона плакала, Микола підійшов до неї, збентежений її горем.

Вислухавши історію Тетяни, Микола був захоплений зненацька. Він не знав жодної “Насті”. Та коли Таня озвучила розповідь їхнього сина про ранкові події, Микола розсміявся.

Плутанина виникла через просте непорозуміння. Микола забув свої “снасті”.

Він заїхав до Бориса, але того не було вдома. Усвідомивши комічну плутанину, Тетяна розсміялася разом із чоловіком. Вона вже подумки готувала себе до життя без нього.

Подружжя обнялося, відчуваючи полегшення від того, що їхній зв’язок все ще міцний. Цілий вечір вони міркували про непередбачуваність життя з дітьми, особливо про невинні та неправильні тлумачення Андрія.

КІНЕЦЬ.